Пригадаєш ті волошки, наші квіти,
Що мені волосся пестив ніжно вітер,
Десь на обрій п’яну ніч тверезив ранок...
Все минуло, промайнуло, мов в тумані.

Все минуло, промайнуло, мов розлука,
З того часу, як сплелися наші руки.
Ти сподобав собі іншу, я не проти,
Тож навіщо на весілля мене просиш?

Я прийшла, мов не болить душа нітрошки,
А в дарунок принесла тобі волошки.
Срібний дзвін твоїх очей і чисті сльози,
А між нами заметілі і морози.

Йдеш, заплаканий, до шлюбу, віє вітер,
Він за мене тобі сльози витре.
І як будуть синьоокі в тебе діти,
Пригадаєш ті волошки, наші квіти.

Пригадаєш ті волошки, наші квіти,
Що мені волошки пестив ніжно вітер,
Десь на обрій п’яну ніч тверезив ранок...
Все минуло, промайнуло, мов в тумані.

Ідея брошки виникла вже давно, а от відобразити на папері ніяк не вдавалося. Надихає на створення красивого українська пісня, природа, неба блакить, поля колоскові з синьоокими квітами. Краса навколо, варто лише доторкнутися, простягнути руку і насолоджуватися її вишуканістю.

Волошки для мене символізують дівочу ніжність, скромність, вони як і всі польові квіти досить прості, але в той же час зачаровують невимушеністю, своїм добром та красою. В день Івана Купала ми з подругами завжди заплітали їх у віночки разом з перекотиполем, ромашками та пускали ввечері по річці. В цей вечір ми співали купальські пісні, а також і пісню про волошки, яку я записала від бабусі.

Також волошки є незмінними красунями на українських вишиванках, поряд з маками вони дуже красиво виглядають. Дуже хочеться, щоб такі милі квіти в якості срібної брошки стали окрасою одягу в повсякденному житті та дарували спокій, добро і невимушеність. Брошка "Волошка" може бути виконана з будь-яким покриттям, розміри та камінці і їх кольори вказані на першому фото, але на цих параметрах я не наполягаю
 

Отут трішки спробувала зобразити брошку з камінчиками, але я зовсім не майстер фотошопу... (квадратна картинка):