Добрий день, Орінго.

Хочу поділитися з Вами нашим з подругою вихідним днем. У  мене поки що немає власних дітей, але є подруга Алінка. У нас з нею різниця у віці 19 років: Аліні - 10 років, а мені 29, а ле це не є перешкодою для справжньої дружби . Коли я приїзджаю на вихідні, Алінка завжди приходить до мене в гості, і ми щось робимо разом: ходимо в ліс чи на ставок купатися, катаємося на велосипедах, жаримо шашлики а особливо любимо пекти смачнючі тортики з полуницею чи малиною.

І ось цього разу, 2 червня ми поїхали на риболовлю в сусідне селище. Їхати довелося чималенько, близько п'яти кілометрів в один бік, але нас це не злякало. По дорозі ми заїхали в магазин і купили морозива, квасу та насіння, щоб сидіти на озері було веселіше.  

І ось ми приїхали на місце, оглянувши місцевість вирішили сісти на містку, бо звідси відкривався найкращий краєвид та і ноги можна мочити на кладці.

Розставишви вудки, ми стали лузкати насіння, ласувати бутербродами та квасом.

Трохи позагорали на містку, потім пройшлися до лісу, до дамби, хотіли скупатися, але не стали, бо вода ще холодна .

Трохи селфі:

Ну... загалом, нічого ми в цей день так і не впіймали, але це нікого не засмутило, тому що ми добре провели час.

Та й сонце вже починало сідати, час їхати додому.

То ж ми зібрали свої снасті, сіли на велосипеди і стали крутити педалі в напрямку домівки. Але їхати стали іншою дорогою, щоб зрізати шлях.

І в який же захват ми прийшли, коли побачили попереду ще одне озеро, берег якого був увесь зарощений водяними ірисами!!!!! Це просто неймовірна краса, особливо в променях сідаючого сонця. Ну звісно ж не сфотографуватися в них ми просто не змогли!

А вже потім, стомлені але задоволені, продовжили свій шлях в напрямку дому.

Це був просто неймовірний день, який ми ще обов'язкомо повторимо!