Або чому млинці з лопати – то не про українців.

Саме сьогодні в Україні розпочинається Масничний тиждень, що дуже близький до «Маслєніци» фонетично, але не за духом. Давайте розбиратись, як це свято святкували наші пращури, чим пригощались, як розважались та чи є місце стародавнім традиціям у сучасному світі.

Отже Масниця або Пу́щення, Сиропу́ст, Колодій  — традиційне українське свято, що відзначається протягом тижня перед Великим постом. Свято не має свого постійного числа, залежить від дати Великодня. Назва Масниці походить від слів масло, масний, тому що упродовж свята споживали зазвичай тільки страви з набілу (молочних продуктів), це широковживане народне слово. А от терміни «Сиропусний Тиждень», «Сиропуст», «Пущення» вживалися переважно у святцях, церковних книгах та літописах.

Перші згадки про Масницю в календарях наших предків датуються IV ст. н. е.,  найбільш активного святкування Масниця набула у IX—XII століттях, в часи і на теренах Київської Русі. Масничний тиждень був останнім в черзі з трьох святкових тижнів перед великим постом, як бачите, наші пращури підходили до найдовшого посту з великим розмахом. Перший тиждень називався Всеїдним. Навіть у пісні дні, середу і п'ятницю, можна було споживати м'ясо. У Переступний або Рябий, тобто другий тиждень, також їли м'ясо, але не в пісні дні. Останній тиждень перед постом, власне, і звався Масницею або Сиропустом або ж Колодієм. Сир, масло, молочні продукти, риба і яйця були основними при приготуванні святкового столу, але головним частуванням завжди були вареники. Навіть існує приказка, що на масницю й турки вареники їдять. На відміну від сучасних невеличких вареничків, раніше їх робили великими і клали багато начинки. Особливо смачно виходило, якщо запекти вареники в глечику з маслом та сметаною.

Ще одна смачна обрядова страва на Масницю – холодець зі свинини. Тож якщо не змогли поласувати ним на новорічні свята, можна без докору совісті робити це зараз. Окрім того запікали молочні каші, малаї, робили молочні киселі, сирники, яєчні запіканки. Чужа традиція випікання млинців активно впроваджувалася у нас в радянський час. З тих часів бере початок активне винищення традицій різноманітних етносів, аби уніфікувати історію та культуру величезної держави. До московитських млинців бонусом йшли кулачні бої «стінка на стінку» в хмільному угарі та пияцтво без меж. Який «тамада», такі і «конкурси».

Власне і чучела, що спалювали задля проводів зими, в українців не було. Натомість був дуже незвичний обряд з заколисуванням ляльки-колодки. Від нього й пішла ще одна назва Масниці – Колодій. У прадавньому розумінні Колодій — це маленький Сонце-Божич, що був символом продовження роду, шлюбу, примирення та злагоди. Він приходить до людей у цей тиждень, аби допомогти їм відновити втрачені за зиму сили та пробудитись разом із першим подихом весни.

У понеділок на Масляну зранку жінки збиралися в корчмі справляти колодки й святкувати народження Колодія. Протягом чотирьох днів ляльку з дерев’яної колодки сповивали, заколисували, хрестили та святкували гуртом ці хрестини. В п’ятницю ляльку хоронили, а в суботу оплакували. У неділю колодка помирала, її кидали до печі та поминали з гумором.

Молодь святкувала Колодія по-своєму. Цього тижня в фокусі уваги були неодружені парубки та незаміжні дівчата. Волелюбна молодь, що не встигла створити родину перед постом, мала носити прив’язані дерев’яні колодочки: «Не женився єси, то колодку носи!» Так у жартівливій формі громада осуджувала неодружену молодь, заохочуючи до продовження роду. Свято колодія було притаманне українській та білоруській культурі, схожі обряди були в хорватів і жодних аналогів у московитів.

Тож якщо цьогоріч ви збираєтесь вшанувати українські традиції, не забудьте пригостити домашніх гарячими варениками чи іншими масними стравами на свій смак. Приміріться з близькими та зустріньте весну з вірою в мирне майбутнє.  

Наталія Орінго