Порохотяг та ганчірки, об’єднавшись під гаслами весняного генерального прибирання, зазирають у всі куточки оселі, хіба що окрім…даху. Хоча там, за думкою джазового музиканта та мисливця за космічними скарбами Джона Ларсена, і знаходиться найцікавіше.

Ларсен настільки захопився пошуками подарунків неба, що згодом полишив професію музиканта і повністю поринув у власний проєкт «Зоряний пил». Так, його цікавлять найдрібніші частинки, крупинки та пилинки, які мають позаземне походження. А через те, що віднайти таку дрібку складніше ніж голку в стогу сіна, процес це не квапливий і потребує повної віддачі.

Щодня на Землю падає приблизно 60 тонн пилу з астероїдів, комет та інших небесних тіл. Ці крихітні металеві, інопланетні камені різних форм, текстур і кольорів, відомі як мікрометеорити, є одними з найдавніших частинок матерії в Сонячній системі. Раніше вчені вважали, що зоряний пил найлегше виявити в місцях, де нема присутності людини, наприклад в пустелях чи на полюсах нашої планети.А техногенні утворення густонаселених міст ускладнюють ці пошуки.

Та Джон Ларсен зміг довести зворотне. У дослідженні, яке тривало сім років, він та його колеги каталогізували понад 500 блискучих мікрометеоритів і усі вони були підняті з дахів будинків у міських районах. Це захоплення почалось випадково: під час сніданку на подвір’ї свого будинку Ларсен помітив, як «блискуча чорна точка раптово з'явилася на білому столі». Певно екологічна ситуація в Норвегії настільки чудова, що якщо щось і падає з неба, воно не дотичне до промислових викидів, тож Ларсен зацікавився знахідкою. Це не дивно, адже зоряний пил виглядає дійсно блискавично.

Щоб побачити всю красу космічної пилинки, потрібно провести кілька маніпуляцій. Спочатку зразки промиваються у воді та калібруються (мікрометеорити зазвичай мають розмір від 0,2 до 0,4 міліметра). Потім ті крихітки, що пройшли відбір, скануються під електронним мікроскопом та вирушають на мікрозондовий аналіз для визначення мінералогічного складу.

Найекзотичніші частинки ховаються у водостічних жолобах або розкидані серед уламків на дахах. Великі плоскі дахи, оточені стінами, ідеально підходять для накопичення частинок. Для полювання потрібна хороша погода, невелика мітла, пакет та магніт. Метеорити зазвичай мають високий вміст заліза, тому за допомогою магніту легко провести початкове відсіювання космічного пилу від іншого мотлоху.

Подорожуючи дахами вже понад 7 років, Ларсен обійшов тисячі будинків у 50 країнах і знайшов усе: від хондритових сфер до вулканічних залишків. Його фотобаза зараз містить понад 40 000 світлин частинок різноманітного походження і продовжує рости. А сам палкий прихильних космічних крупинок зізнається: «Зоряний пил не схожий ні на що інше на Землі, і це чудові космічні прикраси. Те, що саме мені випало відкрити для себе цю позаземну красу, досить дивно, адже я походжу не з академічних кіл, а зі світу мистецтва… Саме творчі якості дозволили мені знайти шлях крізь лабіринт і відкрити те, що всі інші вважали неможливим».

Наталія Орінго