Спочатку збиралася написати про відвідини одного іноземного музею, розповісти як там все сучасно, цікаво, модно і т.д. Але завдяки цьому конкурсу надихнулася і зрозуміла, що і в нашій рідній країні дуже багато сучасних прочитань класичних музейних експонатів, що музейна справа розвивається та впевнено торує собі шлях в душі та серця таких як я, далеких від цієї галузі людей.
Зацікавила мене ніч музеїв у Національному художньому музеї України, що знаходиться в Києві на вулиці Михайла Грушевського 6. Так як діти в нас поки тільки чотирилапі, а для племінника це був вже пізній час, то взявши з собою найбільшу дитину своєї сім'ї - свого чоловіка попрямували ми на зустріч до музейних дивовиж. Першою несподіванкою став сучасний мікс фольк-музики від діджея на вході, а сам фасад музею одразу зацікавив зазирнути всередину, нагадав давньогрецький храм під охороною величних левів! Невдале селфі на чекін і вперед
Цього вечора в музеї окрім музики відбувалося багато активностей. По-перше всім охочим видавався зошит, де можна було поставити відкриті питання до 8 будь-яких творів, отримати за це печиво з передбаченням, а авторів найкращих питань чекала персольнальна екскурсія. По-друге усі охочі могли прийняти участь в розмальовці лінійних рисунків за мотивами циклу творів Олександра Богомазова. По-третє нещодавно працівники музею втілили у життя корисний проект: аудіогід до знакових картин українських художників "Коли картини заговорять", озвучений голосами відомих артистів, музикантів та ведучих. І звісно ж живі картини! Картини ожили завдяки волонтерам одягненим героями картин, яких можна було намалювати, а потім порівняти результат з оригіналом, а також завдяки доповненій реальності, про яку далі і піде мова.
За допомогою мобільного додатку Linzar 28 творів в буквальному сенсі ожили. Просто навівши камеру телефону на картину можна було прочитати цікавий факт, перейти на сторінку художника у фейсбуці, послухати музику, подивитись відео, або навіть більше, подивитись як герої картин рухаються та розповідають свою історію! Точнісінько як у коридорах казкового замку школи магів Хогвортс!
Ось наприклад одна з дивовижних дерев'яних ікон отримала віртуальне оздоблення:
Музей ожив разом з картинами! Діти та дорослі жваво обговорювали побачене, ставили запитання до творів, створювали черги до доповнених цікавинок. Всі дивилися на мистецтво крізь екрани своїх мобільних телефонів, і це не виглядало невіглаством, а навпаки було доречно і захоплююче!!
На другому поверсі нас зустрів діджей вже з більш спокійною музикою та кольоровими прожекторами. Відчуття ніби потрапили на концерт, головними виконавцями на якому є митці та їхні твори!
Далі пропоную всім встановити та відкрити додаток доповненої реальності (посилання на скачування є на сторінці Linzar), відкрити фото картин на повний екран, навести на них камеру та побачити декілька дивовиж Якщо щось раптом не відтворюється: перевірте наявність інтернету та спробуйте перезавантажити додаток. Більшість текстових доповнень на картинах клікабельні та ведуть на сторінку з цікавою інформацією.
Для чого на мою думку потрібні музеї? Щоб зберегти, показати, застерегти, здивувати та навчити чомусь новому. Для мене це своєрідний міст, що поєднує минуле із сучасним, людей з різних культур та країн, дозволяє подивитися на світ очима митця чи археолога, відчути себе стародавнім воїном стоячи на руїнах фортеці, чи астронавтом, просто зазирнувши в музей космонавтики, приміряти на себе нову професію, захопитися наукою чи задуматись споглядаючи твори сучасного мистецтва. Звісно можна прочитати книгу, подивитись фільм, нагуглити все, що цікавить, але саме в музеї емоції оживають. Репродукція картини в книзі ніколи не вразить глибиною кольорів, історія побачена в фільмі не стане реальною доки не побачиш або навіть не потримаєш предмети з тої доби в своїх руках, реальні експонати пробуджують уяву та надають більшого змісту словам.
Дякую за чудовий конкурс та натхнення! Ше обов'язково повернуся в Національний художній музей пройтися з аудіогідом та подивитись нові виставки, а також більш детально вивчити постійну експозицію.
Ніч живих картин або як НХМУ став Хогвортсом