Споконвіку люди тягнуться до золота. Воно слугувало рушійною силою при відкритті нових земель, паморочило розум алхіміків, укріплювало владу королів... Але чи тільки люди не встояли перед спокусою золота - чи ця лихоманка вразила і комах?

У 450 р. до н.е. давньогрецький історик Герадот писав:

"Інші індійські племена, навпаки, мешкають поблизу області Пактіки та її головного міста Каспатира на північ від інших індійців. За своїм способом життя вони наближаються до бактрійців. Це найбільш войовниче з індійських племен, і вони вже вміють добувати золото. У їхній землі є піщана пустеля, і в пісках її водяться мурахи завбільшки майже з собаку, але менші за лисицю. Кілька таких мурах, спійманих на полюванні, є у перського царя. Мурахи ці риють собі нори під землею і викидають звідти назовні пісок, так само, як це роблять і мурахи в Елладі, з якими вони дуже схожі видом. Виритий же ними пісок - золотоносний, і за ним-то індійці й вирушають у пустелю".

Герадот навряд чи щось вигадував - з давніх-давен були відомі легенди про мурашок, які видобувають золото і накопичують його у своїх оселях. Але саме дивне в цьому те, що легенди ці частково правдиві.

На фото: каблучка "Мурашник"

Мабуть, я не помилюся, якщо скажу, що люди цінують золото насамперед за красу, а ще за антисептичні властивості та унікальну здатність ні з чим не реагувати і залишатися нейтральним до будь-яких хімічних впливів. Отож, не важко зрозуміти, навіщо золото людям, а ось тягу до цього металу, яку відчувають мурахи, пояснити складніше. У складі матеріалу, з якого складаються мурашині житла, дослідники часто знаходять частинки різних металів - зокрема і золото  Щоправда, в дуже малих кількостях, крихітні, ледь не мікронні крупинки, тому ворушити мурашники не варто, скарбу там немає - а от мурахи вас не зрозуміють. Однак доведено, що мурахи цілеспрямовано збирають частинки породи саме з золотом.

Тепер легенди про чудесних золотоносних мурах стають зрозумілішими. Одну з них, дуже цікаву, розповідають в Індії - мовляв, жив там колись могутній цар з красунею-донькою... Далі історія пішла трохи не по звичному сценарію - цар вирішив видати принцесу з одного своїх міністрів, але той чогось не зрадів і побажав, щоб дружина мала дорогоцінний посаг - посуд з чистого золота. Засмучений цар покликав візира і наказав знайти йому величезну купу золота. Не проблема, - відповів візир, - багато золота сховано на дні озера неподалік. Але як його дістати? На сцену вийшов лама - він викликав дощ і налякав ним мурашиного царя. Той погодився допомогти і послав своїх мурах - вони обв'язали один одного ниткою і витягли золото на поверхню. Нитка ж так сильно врізалася в мурах, що відтоді в них така тонка талія.

... цікаво, а що врешті-решт було з принцесою? На її місті я б за того корисливого міністра не виходила!

Фото з архіву: підвіс "Мураха"

Вченими доведено, що мурахи збирають не тільки метал, а й мінерали, частинки раковин, скло і навіть пластик. Що вони з цим усім роблять, ще не до кінця з'ясовано, проте вдалося довести, що в них є певні уподобання. Якось раз дослідники вирішили провести дослід, розсипавши перед житлом мурах різнокольоровий бісер. Ті дуже швидко забрали весь бісер всередину, але через деякий час винесли назовні весь темний і тьмяний бісер і склали його в "сміттєву купу". Невже мурахи мають естетичне почуття і золото вони збирають заради краси? Хтозна. Втім, найімовірніше, цей інтерес до золота має дещо іншу властивість. Як відомо, золото - антисептик, і мурахи цілком можуть використовувати частинки цього металу для дезінфекції свого житла. 

Що ж, людина ви чи мураха, перед красою золота важко встояти. Головне не назбирати його занадто багато, бо інакше можна перетворитися на дракона - а це вже зовсім інша історія.

Ольга Орінго