Лелеки повернулися!..
А з ними – надія і життя!
Я завжди любила лелек, захоплювалася цими величними птахами. Як дитина міста, за його межі я мала змогу вибратися лише на декілька тижнів щороку: на відпочинок з батьками у Київську область, на річку Десну. Ми протягом тринадцяти років з моменту як мені було два, їздили на одну базу відпочинку, і кожного разу я виглядала з вікна автобуса вже відомі мені місця з гніздами лелек, щоб швидше побачити їх. Я маленька навіть піти на річку хотіла менше, ніж помилуватися лелеками. Однак чомусь їх ставало все менше з роками, часто гнізда лишалися пустками…
Одружившись, я знову змогла їздити за місто, тепер на дачу, і довгі сорок кілометрів від міської межі я так само щоразу виглядала лелек. Двічі вони навіть прилітали до нас і сідали на дах будиночка, після цього в родині з’являлася щаслива звістка про майбутнє поповнення. І все одно дорогою через Київську й Чернігівську області зовсім небагато я бачила лелечих гнізд. Однак кожен лелека, що я його бачила, завжди дарував мені мить щастя, на очі навіть наверталися сльози.
Лелека – це добре знамення, я знаю це з самого дитинства. І не з книжок, не зі слів, здається, це знання було зі мною завжди.
Про те, що лелека – символ України розповіли вже у школі, і я, звісно, не здивувалася. А ще лелека – символ вірності, щастя, добробуту, символ любові до батька й матері, котрі благословили нас на світ, а тому також і символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини.
Любов до рідної України… Сьогодні не можна не говорити про неї, з 24 лютого й понині серце й душа кожного українця палає вогнем болю, люті, та набагато більше горять в нас любов до своєї землі, відвага й нездоланна єдність!
Лелека є символом вогню і сонячного світла, ці птахи не бояться полум’я, завжди прилітають перед бурею та грозою. Цього року хочеться додати, що лелеки – символ очищення. Вони також трохи й хижаки, нехай же для наших ворогів українські лелеки стануть знаменням кінця, передвісниками караючого вогню, що поглине їх усіх.
Вище я розповіла, що протягом останніх двадцяти років лелек я бачила зовсім мало, і дуже сумувала з цього приводу. Цієї весни сталося диво… Десятки лелек! Сподіваюся, що й сотні, тисячі… Вони повернулися, й у випаленій та понівеченій Київській області скрізь гнізда з парами цих птахів! Навіть на згорілих від ворожих ракет дахах домівок лелеки звили гнізда й паруються. Буде життя!.. Лелеки принесли нам на своїх крилах надію!
Я не плакала з першого дня війни. Дала собі установку триматися. Однак лелеки на фоні згарища, покуроченого іржавого металу, чорних купок розбитої цегли… Сльози текли по моїм щокам, сльози надії, сльози віри у світле майбутнє й відродження. І вчора в Чернігівській області я зустріла лелеку, він просто поважно йшов по берегу річки, не боявся мене. А потім полетів понад водою, розгорнувши велетенські крила… Крила, якими можна обійняти нашу рідну Україну й захистити її від зла.
Ескіз народився вчора вночі, натхненний зустрічами з лелеками. Його намалювала моя душа…
Підвіс «Крила надії»
Підвіс – це крила лелеки, що обіймають кабошон-маркіз, як дві долоні, складені човником, камінь ніби трохи вглибині між ними. Тут за моєю задумкою подвійна ідея: крила огортають і захищають, та крила в моменті грандіозного розкриття й камінь – це те, що буде, це – надія й світле майбуття. Я зобразила кабошон содаліту як символ мирного чистого неба з білими хмарками.
Пропоную також такі ідеї вставок:
- білий дендроагат з чорними прожилками як образ світлого життя, що тріснуло через війну (однак не зламалось й відродиться);
- обсидіан – як знак того, що за темрявою прийде світло;
- сердолік – як символ вогню, полум’я боротьби;
- лазурит – на честь нашого прапора, золотаві смужки на синьому тлі;
- родоніт – знамення нового життя;
- яшма – щастя й барви після перемоги;
- лавандовий агат – спокій, просто щастя жити без напруги.
Технічні характеристики
Висота: 25 мм
Ширина: 20 мм
Вставка: кабошон маркіз 9х18 мм, кріплення за допомогою крапанів як у «Хебі». Невеличка примітка: дякуючи думці орінголеді в коментарях, з'явилось розуміння, що такі крапани агресивні й не дуже пасують до ідеї прикраси. Якщо можливо, то кріплення каменю подібно до "Зерна істини".
Декілька прихованих петельок для ланцюжка/шнурка на оборотній стороні (якщо це технічно складно через баланс прикраси, то просте вушко, що кріпиться до двох верхніх кутиків крил)
Поверхня: об’ємна фактура пір’їнок, крила при можливості подібні вигином до крил «Музи», однак для раціональності й не дуже високої ціни є думка не робити їх цільними, як змії «Горгони Медузи», зворотній бік може бути вигнутим як у «Хебі»
Покриття: оксидіювання (якщо можливо – нижні пір’їни в чорному родії)
Зворотній бік
Чому саме підвіс? Хочу поділитись особистим: я не дуже набожна вірянка, однак з самого початку війни я ловлю себе на тому, що повсякчас притискаю руку до центру грудей, де зазвичай знаходиться мій натільний хрестик під одягом. Навіть якщо його немає там – все одно притискаю руку, бо там, за ребрами – душа… І так необхідно мати прикрасу-символ, щоб отак торкатися й стискати, бо я саме так спілкуюся з підвісами – тактильно. Тримати у долоні, гладити, не бачачи й не знімаючи з шиї – ось мій спосіб такої собі медитації.
Зображення для модуля голосування:
Я мрію й уявляю, як підвіс-крила на грудях стануть джерелом сили, надії, незламності й нагадуванням про те, що життя переможе смерть, а світло – темряву!
Я помітила, що цього сезону Срібної Мрії багато ідей з крилами, є також і лелеки. Це – сильно, це вірно, це все про нашу українську єдність духу й мрій. І це не випадково.
Дякую всім за увагу! Бажаю всім учасникам удачі!
Всім мирного неба!
Все буде Україна!
Підвіс "Крила надії"