Мрії збуваються — це не лише про те, як у сріблі оживають намальовані прикраси. А й про те, як неймовірна українська земля відновлюється після катастроф і трагедій. Ескіз конкурсної каблучки «Вітер змін» зʼявився на сайті у травні, приблизно через рік після руйнування Каховської гідроелектростанції. Як згадка про те, що час лікує. Адже саме тоді у водосховище потроху почала повертатися вода.

У жовтні 2023 року площа, покрита водою, становила сяк-так девʼять відсотків від минулого обсягу. Але вже у червні 2024-го до водосховища повернулося аж сорок відсотків води. Майже половина. Лише за рік. Розтанули сніги, прийшли потоки з водосховищ вище по Дніпру… Влітку трохи води випарувалося, але тепер це новий розклад, новий ритм. Через особливості рельєфу вода не накриває деякі ділянки землі взагалі вже півтора року, і там, уявіть собі, на дні колишнього водосховища вже виросли дерева три метри заввишки! Науковці кажуть, що це непогано: навіть якщо так триватиме і далі, то десь одну пʼяту території можна буде переформатувати і використати ці ділянки лісу серед води для сільського господарства (адже якщо господарство українське, то в ньому нічого не пропаде!).

Звісно, людині доведеться допомогти природі. Лишити все як є Україна собі дозволити не може, адже без запасів води у тій частині країни не можна притомно розвивати аграрний бізнес, а саме цього прагнуть місцеві хлібороби. Після війни можна буде відновити дамбу і заповнити водосховище дніпровською водою або задамбувати річку Конка. Щоправда, вода у ній доволі солона, і це теж треба враховувати. Бо вона потрібна не лише для поливу, а й просто для пиття. Це питання для жителів українського Півдня досі критичне. І недарма там кажуть, що ворог відібрав спочатку землю, а потім воду. Та кожен знає: землю ми повернемо. Воду теж.

Звісно, ми всі стали сентиментальними і тонкосльозими. Звісно, ми шукаємо добрі знаки у найменших травинках і дрібнесеньких слідах на піску. Але… Цим ми і тримаємося. Діна Петрівна (dinagus81) недарма назвала каблучку «Вітер змін» — як фізичне втілення цієї віри: віри крихкої, як суха земля, стійкої, як стебло, всеохопної, як вітер, потрібної, як вода. Та якщо не знати, то можна і не впізнати в прикрасі «гілочки рослин, які відновлюються, ростуть. А допомагає їм в цьому вітер змін - він розносить насіння рослин на багато кілометрів, щоб життя перемогло». Просто зачудуватися звивистими лініями, тактильно приємними гранями, і медитувати, відпочиваючи. Бо срібло налаштовує на це як жоден інший метал.

Це, насправді, ознака кожної прикраси Орінго, яку я називаю ненавʼязливістю: краса і сенс у них товаришують, не заважаючи одне одному. Чи гарно вийшло у авторки та майстрів? Безперечно. Чи важливо? Так. Як вітер і вода, що взаємно існують, здіймаючи хвилі, краса і сенс разом спричиняють роздуми.

Кажуть, що ми втомилися жити в історичні часи. Може, й так. А може, вітри змін вирують у кожній долі… І вигин кожної хвилі на воді особливий, немов відбиток пальця.

Срібний «Вітер змін» вже у каталозі Орінго. На добрий знак. 

Анастасія Орінго