Обрати героїв для випуску Jewel Travel, присвяченому мистецтву контемпорарі, виявилось задачею не з легких. Застосувати будь-які критерії до напрямку, що взагалі їм майже не підпорядковується, — такий підхід заздалегідь провальний. Тож героїні цієї статті опинились в одному місці в один час цілком випадково.

Хіба що приємно завважити, що всі вони – талановиті мисткині. Тож сьогодні послухаємо суто жіночу оповідь про контемпорарі і ці голоси лунатимуть з різних куточків нашого дивного світу.

Першою буде австралійка Анна Даверн. Останнім часом її часто згадують в публікаціях як авторку колекції гіперболізованих прикрас. Надруковані сублімаційним методом величезні діаманти та смарагди перевертають уявлення про цінність та ціну дорогоцінностей. 

Та окрім  цього Анна є шанованою художницею серед австралійських сучасних ювелірних та ремісничих спільнот. І значну частину своєї творчості мисткиня присвячує культурі Австралії, особливо в контексті колоніальних відносин з Британією. Якщо каблучки та сережки ніяким чином не видають жагу до експериментів майстрині, то брошки та артоб'єкти відкривають глядачеві всі грані таланту Анни: «Мої художні прикраси дуже часто приймають форму брошки, оскільки брошка відіграє велику роль в описі та передачі культурної ідентичності власника. Брошки мають дію значка, створюючи пряму лінію зв’язку між власником і спостерігачем».

Брошки у творчості Анни не тільки живуть самостійним життям, а й об’єднуються для створення складних композицій та колажів. Серед матеріалів багато фото, журнальних вирізок, деталей, виготовлених з жерстяних коробок з-під печива, що наближає творчість Анни до кітчу. Але те, що вони обрані для трансляції певного періоду історії та культури, робить вибір матеріалу важливим підґрунтям для розуміння ідей майстрині.

Японська майстриня Ріо Ямамото закінчила факультет мистецтва та ремесел Університету дизайну Кобе. Натхнення для своєї роботи вона шукає в навколишньому світі, а саме у скарбах, що буквально приховані у нас під ногами. Різноманітні рослини, інколи дивні та зовсім не такі привабливі, як садові улюбленці, яких люди вирощують заради квітів, вони навчились виживати у жорсткому природному середовищі, повного небезпек.  І допомагає їм в цьому одна особливість — отруйність. Так виникла колекція прикрас «Токсичні»: «Токсичні» — це зображення отруйних рослин, які зберігають отруту всередині свого тіла, щоб захиститися серед рослин, які мають різні стратегії виживання. Те, як вони розвиваються і намагаються жити попри заплямованість отрутою, дає мені відчути їхню жадібну життєву силу, і я думаю, що це символізує не лише просту красу, але й блиск життя». У своїх химерних формах Ріо намагається розкрити справжню силу рослин, приховану в несподіваному вираженні краси.

Американка Кім Ногейра готова подарувати глядачам весь світ. Не знаю, чи використовує вона у своїй роботі отримані знання з глибокого трасового гіпнозу, але відірватись від споглядання виробів Кім дійсно складно. Багатовимірні, засновані на химерних фантазіях, вони мандрують виставками, захоплюючи все більше прихильників загадкових образів. Сама авторка описує такий напрямок терміном «міфопоетичний»: «Метод, з яким я працюю, перетворює випадкові образи та текст із далекого минулого в недавнє, в мініатюрні фрески з багатьма нюансами та накладанням сенсу, спрямованими на вічність…»

Звучить доволі складно і заплутано, але пропоную подивитись на фото робіт. Здебільшого Кім зосереджена на виготовленні мініатюрних механічних прикрас. Вони схожі на експонати в кабінеті курйозів, бо побудовані з антикварних дрібничок, які Кім колекціонує роками.

Ці фігурки є відображенням певної епохи і коли крихітна ручка приводить в дію цілий ансамбль деталей, глядача охоплює суміш почуттів: «Мої інтуїтивно розроблені та багатошарові історії зі скла та металу запрошують глядача на мить стати чарівником, алхіміком, шаманом, який мріє про новий світ…Це дуже священна гра, в яку ми граємо тут, на землі. Кожна з моїх прикрас може функціонувати як талісман для повернення душі, для пробудження, для подорожі назад до спогадів. Я уявляю кожну з них як мініатюрний навігаційний атлас до невидимого, нечутого, невідомого...»

Людство ще довго буде сперечатись на тему, якими мають бути прикраси в стилі контемпорарі, адже основні засади цього напрямку — сучасність, нехтування технікою та перевага ідеї над матеріалами — йдуть всупереч з традиціями ювелірної школи. На мою думку, наразі талант та повага до глядача залишаються єдиними запобіжниками проти намагань деяких майстрів протягнути під виглядом прикраси у світ мистецтва те, що прикрасою не являється. І якщо оцінити талант об'єктивно складно, то такі речі як честь, душевна гармонія і рівновага автора зчитуються миттєво в його творах. Для мене контемпорарі в ювелірному осередку залишається скоріш творчим самовираженням, а його продукт — річчю в собі, на відміну від ремесла, що здатне впродовж століть викликати захоплення й надихати. А як сприймаєте контемпорарі-прикраси ви? Є автори, за творчістю яких слідкуєте? 

Наталія Орінго