Світла смуга, темна смуга, шовковистий блиск… Ні, це не киця вмивається на сонечку, це зачаровує своїми відтінками молочного, кремового та шоколадного кремінь. Сьогодні цей симпатичний смугастик чудово почувається у ювелірних прикрасах, але колись він був справжнім героєм кам’яної доби.

Знаєте, як кремінь утворюється? Поволі складається з кремнієвих часток та органічних елементів на кшталт мушель і різноманітних домішок; упродовж мільйонів років, пласт за пластом. Власне кажучи, за пласти, що утворюють на поверхні каменю химерні малюнки і смуги, кремінь і люблять ювеліри. Але так було не завжди, тож помилуйтеся зворушливими вершково-кавовим розводами – і вирушимо вглиб епох.

На фото: підвіс "Маскарон" з кременем

Епоха каменю, рання історія людства. Якийсь наш давній пращур підбирає з землі красивий камінчик і робить цікаве відкриття. Виявляється, у цього камінчика гострий ріжучий край! Цікаво, що можна буде зробити з його допомогою?... Так народжуються перші знаряддя, для яких кремінь завдяки своїй слоїстій структурі просто ідеальний.

Трохи пізніше хтось інший робить не менш геніальне відкриття: два шматки кременю можуть допомогти у висіканні вогню. Після цього популярність каменю, який дає полум’я і знаряддя для праці, полювання та війни, стає максимально. Настільки, що упродовж палеоліту поверхневі поклади кременю майже закінчилися: його весь визбирали. Довелося лізти під землю – й в мезоліту й неоліту людство наважилося у пошуках кременю залізти під землю.

На фото: каблучка "Горгона Медуза"

Перемістимося на територію сучасної Польщі, у воєводство Свєнтокшиське. Саме тут зберіглася найстаріша у Польщі й одна з найкраще збережених в Європі неолітичних копальнь, Кшемьонки Опатовські. В цьому місці смугастий кремінь стає головним оповідачем – і від нього можна дізнатися чимало захоплюючих історій.

Спустившись у відкриті для відвідання копальні, можна відвідати реконструйоване неолітичне селище і побачити, як жили та працювали видобувачі. Праця у копальнях велася в епоху неоліту і раннього бронзового періоду (близько 3900-1600 рр. до н. е.). У кожній копальні одночасно працювало до десяти людей, і до справи вони підходили серйозно. Стволи копальнь накривали дерев’яними дахами – щоб не потрапляли опади, освітлювали смолоскипами, а на дні розпалювали вогнище – для циркуляції повітря. І ось в тм’яному світлі розпочиналася праця: знаряддями з кісток, рогу та все того ж кременю відбивалися нові камені й піднімалися на поверхню. Незважаючи на важкість праці, обсяг видобутку був вражаючим: завдяки родовищам у Кшемьонках щорічно створювалося до 40000 кремінних знарядь, найчастіше сокири та долота, які розповсюджувалися на відстані майже у 600 км, на більшій частині Середньої Європи. Тож свого часу Кшемьонки Опатовські були своєрідним технічним центром – чим не наша сучасна Кремнієва долина?

Фото з музею

…Текли роки, людство відкривало нові матеріали. В середині II тисячоліття до н. е. видобуток в Кшемьонках зупинився, але не через зубожіння родовища, а через витіснення кременевих знарядь мідними й бронзовими виробами. Про шахти усі забули, а місцевість навколо заросла густим лісом – і це захистило пам’ятку від руйнування і розграбування. Лише у 1922 році на шахти майже випадково натрапили. Так почалася новітня історія Кшемьонок. На їхній території створили археологічний заказник, відкрили підземні туристичні траси довжиною понад 500 м і музей давнього гірництва. Кшемьонки Опатовські потрапили у реєстр культурної і природної спадщини ЮНЕСКО й щорічно приймають чималу кількість туристів. А Національний банк Польщі навіть випустив особливу монету на честь Кшемьонків: срібні 20 злотих, прикрашених кабошоном кременю.

Не можемо не погодитися: поєднання срібла та цього стародавнього смугастика виглядає просто ідеально. А щоб було цікавіше приміряти на себе прикраси, вдивіться у неповторні малюнки на кабошонах кременю й замисліться, яка багата історія записана у цих кавових смугах.  Від скарбу кам’яної доби до скарбу ювелірного, від зручного знаряддя до вишуканого «польського діаманту» лежав дуже довгий шлях – і кремінь успішно його здолав.

Кабошони кременю в літотеці маються, тож доторкнутися до кам’яної доби можна не чекаючи ще тисячоліття. 

Ольга Орінго