Пам’ятаю, що тема Котигорошка була у творчих єскізах минулого українського Єкслібрісу, але так і не була вибрана до реалізації, отже спробую ще раз від себе) one more time with passion)
Добрий, працьовитий, не жадібний, сильний, мудрий – перелік чеснот простого українського парубка малює дітям взірець, який вартий наслідування. До речі помітила, що саме в українських казках розум та працьовитість – це чесноти першого порядку.  Мабуть були праві ті, хто писав що казки несуть головні цінності народу, що їх переказує.
Отже ближче до теми,  мені хотілося зробити щось таке, що має чіткий образ, який ні з чим не сплутаєш. А самий наочний предмет для Котигорошка – то його булава) І я вирішила, що будуть у мене сережки-захисники, у вигляді колючої булави, з рифленим держаком) Але для того щоб точно було зрозуміло, що то булава Котигорошка, я додала горошину перлів) Вийшла така собі бойова булава з горошком)
Сережки на петельці, і їх вид спереду буде такий, що видно половинку перлів і половинку колючої булави, а якщо дивитися по боках, то можна і перлами назовні одягти, а можна і колючим боком для захисту)


v

Ще до війни,  можливо рік тому , випадково натрапила на серіал «І будуть люди». Не дуже люблю довгі серіали,  через нетерплячість. Та в цьому не було занадто багато серій. Тому ж почала дивитися і …  день пройшов,  поки повністю не переглянула. Часом  було надто складно дивитися. Бо ця сага охоплює опис життя кількох поколінь, починаючи з передреволюційного періоду (1916, здається) і далі. Показані картини з життя українців першої половини XX сторіччя.  Революція. Розкуркулення. Репресії. Більшовицька пошесть, що відібрала та понівечила життя мільйонів українців,  голодомор …  Історії героїв багато в чому перетинаються з тим, що мені розповідала моя баба Марія. Яка ж вона була вродлива у свої юні літа, як лялька. Прожила довге та складне життя, та не про це зараз.  Хотіла до цієї сесії перечитати сагу «І будуть люди» та руки тільки-но  дійшли до книжки. Я тільки почала. А вже неможна відірватися від книжки. Як же чудово і легко пише Дімаров Анатолій. Чому я про цього письменника нічого  досі не знала?  Яка його мова  - співуча і приємна. Хто ще не читав – дуже раджу цю сагу. Редакція від видавництва  Фоліо -  вже без радянської цензури, майже у повному своєму вигляді (так пишуть). Ще у фільмі мене зачепила одна символічна річ. Яка ніби і про Україну. Молоденьку дівчину обставини примусили вийти заміж за нелюба. Він доросліший набагато, а вона така  ще юна та недосвідчена. В момент коли він її везе на «весільному возі» в новий дім, вітер зриває стрічки з її вінка. Це поганий знак. Та і вийшло, сімейного щастя в неї не було. Історія повторюється. Вже іншу героїню на возі везуть з весілля до нової господи. Вітер зриває її стрічки. Однак вона приречено не спостерігає, як вони геть полетять, у куряву. Просить чоловіка зупинити воза, повертає свої стрічки. Стільки символізму в цьому моменті. Як важливо не скорятися недолі, а триматися за своє! Боротися, якщо треба. І отримати, те що має мати кожен  - щастя та волю.

Моя ідея  - це символ україночок – зокрема, та України в цілому  -  заквітчаної та безмежно вільно-прекрасної! Це кулон чи може й брошка. З вставкою  - грушовидний кабошон (символізує україночку у віночку з квітів та калини + стрічки). Подібну ідею я уже подавала на одній з попередніх сесій. Тепер хочу повторитися з ідеєю прикраси і в рамках цієї сесії. Малюнок не дуже охайно вийшов, але краще у мене просто не виходить