Пока болею ,читаю про путешествия во времени. Очень интересная книжка для любителей истории и подобного жанра

Я знаю одну пісню, що летить наче птах,
Літо не спалить її, зима не остудить.
Хтось похвалить, а хтось мовить: "Жах!"
Тільки більше такої не буде!


Я знаю одну пісню, полум'я на смак,
Хто спробує хоч раз — не забуде.
Я долі власній боргую відтак.
Іншої такої не буде!


Хтось нагорі розмальовує небо,
І всі мої слова змиті дощем...
Ти не хвилюйся, кохана, не треба.
Серце вистукує в тиші: "Пройдем".


Так тому і бути, з пліч гора.
Пам'ять минуле  забуде.
А в небі наді мною та сама зоря...
І іншої ніколи не буде!

БГ

Дочитала Алана Рікмана "Шалено, глибоко", щоденники. Досі таке відчуття, що спілкувалась та попрощалась з добре знайомим другом. Надзвичайно талановита людина, свідок цілої епохи, учасник багатьох знакових подій в житті суспільства. Роль Снейпа в Гарі Поттері одна з десятків його робіт (до речі, він з першої частини знав про свого героя те, що знав тільки сам Снейп та авторка, і це визначило створений актором образ). Багато знімався ("Міцний горішок", "Парфуми" - це те, що бачили майже всі), багато подорожував, грав в театрі, пробував себе як режисер, підримував молодих акторів. В колі спілкування актора багато непересічних особистостей, які були його друзями або добрими знайомими. І за всим цим щира, добра і, загалом, звичайна людина зі справжніми почуттями та емоціями. Зі вступу до книги -  "Він був унікальною людиною - таких більше не роблять". І це дійсно так. Браво, Алане! Дякуємо за все!

Дочитала "Айфельгайм" Майкла Фліна. Книжка товстенька, тож вистачило не на один вечір. Загалом - добротна, цікава фантастика з сюжетом, інопланетним розумом і роздумами про життя та Людину. Майже як ті оповідання наукової фантастики, що публікували колись в "Хімії та житті" (або то просто я дуже давно такого не читала). Якщо вибирати з прикрас Орінго для ілюстрації роману, то "Страж середньовіччя" пасував би просто ідеально. Велике "дякую" редактору, що виніс всі посилання (30 з гаком сторінок) в самий кінець доволі товстенького тому, а тих посилань на кожній сторінці по 3-4. Тож вже на третій сторінці перестаєш реагувати на цифри тих посилань а десь на десятій починаєш розуміти німецьку та латин. Загалом не дуже муляє, бо сам текст цікавий та й цитати з посиланнями доволі зрозумілі. Щодо роздумів про релігію, яких багато в романі, то часи тоді такі були, як же без цього, та й в розвитку самої філософії тоді  був дуже цікавий період. Хоч і не дуже полюбляю ту філософію (ох, як же багато вкрали у мого покоління тим "діалектичним матеріалізмом"...) але пробиратись крізь ті роздуми було цікаво. Звісно, щось дуже притягнуто за вуха (ну не робили б надгробка з вирізьбленими фігурами в селі, яке винищила чума, коли навіть поховання робили спільними. По-перше просто нікому було б. Та й щоб відобразити мікросхему в буквиці то ж яку фантазію треба мати (і хоча б раз ту схему побачити)!), але читати все одно дуже цікаво. Лінія сьогодення (по роману), мабуть, муляє роздумами про побудову всесвіту більш за все (чи то як для колись математика, чи то у порівнянні з тою ж науковою фантастикою минулих часів). На щастя того сьогодення-майбутнього в романі не так багато, а от середньовіччя затягує своєю цікавою історією та її героями. Якщо спитати про що цей роман, то він трохи про життя, трохи про хто ми є, і трохи про надію. В черговий раз дякую Оріного за підказку, бо сама цю книжку по анотації, напевно, не купила б, а воно дійсно цікаво.