В інформаційну епоху неможливо вести війну виключно зброєю. Інформація — теж зброя, сильна й ефективна. І за останні роки ми побачили, як багато відомих і впливових людей озброїлося інформацією, щоб допомогти Україні. Один із них — Тімоті Снайдер, письменник та історик.

Якщо ви й не читали роботи Снайдера, то напевно про нього чули: він часто виступає з публічними заявами на підтримку України, читає лекції, в яких пояснює західній аудиторії небезпеку росії та путінізму, а також бере участь у двох програмах закупівель для України: безпілотників і роботів для розмінування територій. За освітою Снайдер — історик, фахівець із Центральної Європи, при цьому Україна, якщо можна так сказати, його першорядний науковий інтерес. Відчуваєте, яка любов до науки та сила академічного захоплення — підтримувати країну свого інтересу грошима і дронами. Якщо ж говорити трохи серйозніше, то Снайдера можна сміливо назвати головним амбасадором України в США, і він з разу в раз підтверджує це звання.

«Українці воювали три роки, надавши набагато більше доказів своєї реальності, ніж це вимагалося від будь-кого. Розмірковуючи про три роки цієї жахливої війни, нам варто подумати про те, чому люди приймають ту чи іншу сторону. Проблема виходить далеко за рамки України і Росії. Конкретна брехня Росії діє на уми людей, які поділяють загальний підхід Кремля».

Останніми роками Снайдер, крім історії «в чистому вигляді», почав працювати ще й у сфері соціології та політології (наближаючись до теперішнього часу, історія поступово перетворюється саме на них). Так до його наукових інтересів додалися і США. На думку Снайдера, його рідна країна дуже цікава з соціологічного погляду — як місце, де можна на власні очі спостерігати розвиток диктатури. Його есе і коментарі щодо Трампа і Маска, відносин США і росії та майбутнього країни загалом на рідкість проникливі та уїдливі:

«Призначення Трампа виглядають, немов удар на обезголовлення: руйнуючи мозковий центр уряду, він залишає політичне тіло розкладатися, а всіх нас страждати».

У своїх роботах Снайдер регулярно порушує теми, які виходять далеко за межі конкретних країн: як формується диктатура, що таке свобода, як працюють історичні процеси, чи правда те, що впливати на них можуть лише сильні та могутні... Будемо відвертими, історія України, та й Центральної Європи загалом, дуже сприяє міркуванням над такими питаннями. Мабуть, найвідоміша праця Снайдера «Про свободу» недарма називається так просто: вона розглядає свободу з усіх ракурсів і точок зору. Снайдер формулює визначення свободи, позначає її роль у житті суспільства, розвінчує міфи про це поняття (наприклад, ідею про лібертаріанський «вільний» ринок)... І, розмірковуючи про свободу, наводить багато прикладів з історії України та російсько-української війни. 

На думку Снайдера (з якою, дивлячись навкруги, важко сперечатися), саме в Україні зараз яскраво проявляється різниця між свободою і диктатурою, а росія - ідеальний приклад того, що свободу неможливо прищепити ззовні. Ні ринкова економіка, ні спроби привчити росіян до демократії так і не зробили їх вільними людьми, отже, стверджує Снайдер, усе це були лише зовнішні атрибути, а справжню суть свободи ми поки що не зрозуміли до кінця. Однак це слід зробити якомога швидше, і бажано встигнути до того, як світ поглинуть диктатури.

...Що ж, просто зараз ми з вами творимо історію, з цим не посперечаєшся. Тож добре, що на цьому шляху є, кому нас підтримати. Важливо пам'ятати, на якому боці ми з вами перебуваємо — і шукати тих, хто перебуває там же.

Ольга Орінго