Краса – непередбачуване явище: складно сказати, де і в який момент її можна несподівано зустріти.. Іноді вона ховається в найнесподіваніших місцях - наприклад, в лісі під старим колодою, в ставку з жабами або серед заростей моху...

...Інтернет – чудовий винахід з багатьох причин. Одна з них – те, що люди отримали можливість легко знаходити в будь-якому куточку світу своїх однодумців. У тому числі і тих, хто поділяє з ними розуміння красивого. Можна з упевненістю сказати, що без інтернету не було б і гоблінкора – своєрідного естетичного напряму, в якому красу і естетику шукають серед речей, які  зазвичай гарними не вважаються. Наприклад, гриби, мох, коріння і павуки, равлики, жаби, жуки, мул... Одним словом, всіляка тіньова сторона природи, та й світу в цілому.

(Хоча щодо естетичності – тут все дуже відносно, звичайно. Автор статті, наприклад, вважає, що равлики – дуже красиві і естетичні істоти, особливо великі декоративні ахатини.)

Назву goblincore така естетика отримала тому, що в інтернеті вирішили, що саме такі речі можуть подобатися гоблінам. Гобліни, як відомо з казок та легенд, живуть у печерах і норах, ближче до землі. І напевно їхні естетичні уподобання відрізняються від людських. Можна припустити, що красивим вони вважають саме те, що постійно бачать навколо себе – смарагдовий мох на покручених гілках, сріблясту павутину, дивовижні гриби і філософськи-неквапливих жаб. Це необізнані люди морщать носа і проходять повз, а гоблін як місцевий житель здатний оцінити різноманітність відтінків зеленого на моховому килимі або замилуватися блискучою краплею роси на капелюшку мухомора...

А ще справжній гоблін не боїться бруду. Що природно – то не потворно, тому гоблінкор – це листя у волоссі, соснові голки, що заплуталися у светрі, і старі чоботи, щедро прикрашені чорними і зеленими плямами – знак відмінності для почесного підкорювача лісових просторів!

Справжній гоблін дбає про те, щоб його ліс добре себе почував, тож гоблінкор – це ще й про дбайливе ставлення до навколишнього середовища. Причому на найрізноманітніших рівнях – від прибирання за собою після відпочинку на природі до «реюза» і покупки одягу в секонд-хендах (оскільки «швидка мода» вимагає багато ресурсів і виробляє багато відходів, які потім забруднюють улюблені гоблінські ліси). Гоблінкор – один з напрямків, в якому історія і емоції важливіші за зовнішній вигляд.

Улюблені кольори гоблінкора – чорний, коричневий і зелений. На різних ресурсах, присвячених сучасній інтернет-естетиці, можна зустріти думку, що ці кольори в певному сенсі протилежні традиційним «красивим» кольорам, і таким чином шанувальники гоблінкора підкреслюють свою інакшість. Хоча, швидше за все, це просто кольори лісу – природний фон, на якому розгортаються гоблінські історії. І, зрозуміло, на ньому регулярно зустрічаються спалахи яскравих фарб – наприклад, яскраво-жовте осіннє листя або червоний капелюшок мухомора.

Ну а якщо відволіктися від зовнішньої сторони справи, то гоблінкор – це єднання з природою у всіх її проявах, не тільки в симпатично-інстаграмному, але і в брудному, чавкаючому, грибному і жаб'ячому. Це про відхід від зовнішнього світу і його людських умовностей, про взаємодію з природою такою, яка вона є, без категорій «добре» і «погано», вигаданих людьми. Ну і, звичайно ж, про бачення краси в дивному, «некрасивому» і «небажаному» – свого роду дружнє спілкування з Тінню, яку в пристойному суспільстві прийнято засуджувати і заперечувати. Шанувальники гоблінкора кажуть, що їхній стиль серед безлічі стилів інтернет-естетики – як Крампус серед натовпу Санта-Клаусів. Крампус, звичайно, рогатий і страшний, особливо в порівнянні з Санта-Клаусом. Але що, якщо не злякатися і спробувати потиснути простягнуте копито? Можливо, древній рогатий дух познайомить тебе з дикими вершинами, густими лісами і такими дивовижними таємницями природи, про які ти і мріяти не сміли?..

...Так-так, нова прикраса в колекції «Срібної Мрії» розповідає історію саме про це. Сережки «Заповідник гоблінів» створені за ескізом Марії Сергіївни (Madra Rua) – вже практично постійної авторки ескізів в Орінго.. Пані Марія вигадала вже не один приголомшливий сюжет, який згодом був втілений у сріблі. Тож і у ескізі сережок «Заповідник гоблінів» уважні орінговці можуть помітити характерні риси стилю авторки – химерного, з безліччю деталей, проте завжди цілісного і трохи «дикого» в хорошому сенсі цього слова. Сама авторка ескізу каже, що з романом Саймака її ескіз не має нічого спільного, це просто збіг, а сам ескіз присвячений саме гоблінкору і його естетиці.

Гоблінкор – це погляд на світ очима внутрішнього гобліна – того, хто бачить чарівність у бородавчастій жабі, покрученій гілці, старій кісточці, занедбаному саду, темному болоті, хто обирає блошиний ринок замість торгівельного центру, приймає недосконалість, безлад, асиметрію.

На перший погляд сережки цілком симетричні, але якщо придивитися уважніше, стає ясно видно, що схожий у них тільки каркас, схожий на вигнуту під химерним кутом гілку. Гілки ці вже чимало часу провели в лісі й обросли своїм власним життям – грибами, павутиною, равликами, несподіваними дрібними деталями. Тож кожну сережку варто вивчати окремо – уважно і не поспішаючи, зовсім як поросль грибів, або переплетення гілок, або знайдене на дорозі пташине перо.

До речі, а з якого дерева ці гілочки-сережки? Якщо ви вже розглянули їх як слід, то можете припустити, що з дубового – як ще пояснити зручні та незвичні закрутки у вигляді жолудів, що допоможуть точно не загубити прикрасу з вушка (а це дуже важливо, адже справжній гоблін, хай і внутрішній, до своїх речей, тим більше речей з історією, дуже прив'язаний). А може, їх принесла у чарівний гоблінський ліс сойка, чиїми стараннями народився не один гай? Хто зна.

Сережки «Заповідник гоблінів» запрошують до неквапливого споглядання, уважного, без суєти і потреби негайно описувати і оцінювати побачене. Просто зупиніться на хвилинку, заплющіть очі, перенесіться уявою в темний густий ліс, повний шелестів та звуків, замилуйтесь – і не дивуйтесь нічому, адже у прадавніх хащах можливо усе на світі.

Женя Орінго