Ідею для цього конкурсу мені не довелося довго шукати та виношувати - є одна проста страва, яку моя сім'я дуже полюбляє і  завжди рада бачити на столі (тож заодно і смачно пообідали). А згадка про неї - у казці Юрія Винничука "Історія одного поросятка", вельми повчальній байці про хвалькуватого та невихованого свина, який завдяки збігу обставин досяг небувалих кар'єрних висот... правда, лише у снах . Дуже мені подобається оформлення цієї книжечки  від "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ" з чудовими ілюстраціями Олега Петренка-Заневського, натхненного гуцульськими кахлями.
Отже, що ж то за страва, яку Поросятко любило до нестями, так, що навіть французька королівна мусила її навчитися готувати, щоб... вийти заміж за видатну свиню?

"...нехай вона навчиться смажити деруни,бо це в мене найулюбленіша страва. А без цього - весілля не буде! Нічого робити, поїхала французька королівна до Коломиї і півроку вчилася там говорити по-гуцульському, а ще місяць - деруни пекти... "
Якщо французька королівна змогла, то чи львівська пані не зможе? Є усі складники і перевірений рецепт дерунів, які не можуть не вдатися, мають гарний золотистий колір та дуже ніжний смак, тож до роботи!
Необхідні продукти (дещо залишилось за кадром):
500 г картоплі
80 г цибулі
1 морквина
30 г борошна
2,5 ст.л. вівсяних пластівців
2 зубчики часнику
2 яйця
сіль
перець
олія

Сиру картоплю та моркву я натерла на дрібній тертці, цибулю - на середній, вичавила часник та додала решту складників. Добре вимішала та залишила постояти півгодини (це важливо!),  перед приготуванням ще раз перемішала. Набирала готову суміш столовою ложкою та смажила деруни на олії.
Вуаля! Можна подавати зі сметанкою...

... а можна і зі смаженими карпатськими грибочками. Та назвати страву... "Лісові секрети"! А чому б і ні?
 
"як вона піднесла Поросяті повну макітру дерунів зі сметаною, то наше Порося забуло геть про все на світі..."Спробуйте та переконайтесь, що це не художнє перебільшення. Пропоную сервіровку не в макітрі, та все ж по-простому, по-селянськи.
 
СМАЧНОГО!