Бачу, багато конкурсанток обрали романтичні твори різних напрямків: романтика відносин, романтика подорожей тощо.
Мені ж захотілося представити на конкурс дещо антиромантичну книгу. Сильвія Плат, "Під скляним ковпаком".
Роман Плат є частково автобіографічним. Хоч для своєї героїні, Естер Грінвуд, Сильвія обрала більш обнадійливе закінчення історії, ніж для себе.
Чому саме цей роман?
По перше, саме його я нещодавно прочитала, і він мене зачіпив. Точніше, спочатку я його прослухала в оригіналі (дуже раджу, хто володіє англійською, знайомитись з твором саме в оригіналі, щоб не втрачати ні краплинки поетичної мови роману. Адже Плат, перш за все, саме поетка, творчість якої відзначена Пулітцерівською премією).
По друге, коли я побачила надзвичайно прекрасне українське видання роману з чудовими ілюстраціями (оформленням) Анастасії Стефурак, я не могла його не придбати. Це видання, на мій погляд, ідеально відтворює атмосферу, у якій живе героїня роману: кольорова гама, суміщення ілюстрацій та колажів, чорні чи рожеві сторінки в залежності від душевного стану Естер. На те, як серйозно поставилися видавці до оформлення, вказує сама лиш обкладинка: оксамитова на дотик, із лаково-блискучим скляним ковпаком, під який потрапила головна героїня...
Для мене роман проасоціювався із каблучкою "Бруківка", бо ця прикраса для мене — про мрії та міражі. Вразливій Естер, як і самій Сильвії, довелося стикнутися і з втіленням своїх мрій, і з крахом міражів. Історії як героїні роману, так і його авторки нагадують, що мрії, втілюючись, не завжди здатні зробити нас щасливішими. І тоді потрібно знаходити в собі сили йти далі, на пошуки нових мрій, можливостей, а якщо потрібно — і допомоги. На щастя, сьогодні ми маємо для цього набагато більше можливостей, ніж півстоліття тому, коли "Під скляним ковпаком" вперше вийшов друком.
Мрії та міражі