Цим виразом ми часто підбадьорюємо себе, коли життя йде незапланованим маршрутом. Майбутнє в цей час здається мінливим та непередбачуваним і дуже важливо знайти нову точку опори. Тож це цілком може бути маленьке зернятко впевненості у мотивуючому вислові.
А якщо зміни провокуємо ми самі? Ба більше, вже на старті вбачаємо позитивний результат. Тож чи варто хвилюватись в такому випадку? Певно так, якщо на кону щось дійсно важливе та дороге. Сьогодні про те, що спонукає людей відмовлятись від улюблених прикрас чи коштовних сімейних реліквій. Але це не буде сумна розповідь про втрачене, адже замість одних прикрас в їхніх скриньках з’являються нові, жадані та улюблені.
Запит на перероблення коштовностей настільки поширений, що окремі майстерні присвячують себе винятково цій діяльності, пропонуючи клієнтам повний пакет послуг. Адже нема більш сумного видовища, ніж прикраси, які постійно лежать у шухляді. Те, що створювалось для радощів, не може виконувати свою функцію в забутті. Прикраси потребують уваги, захоплення і навіть любові чи не більше за будь-який інший продукт людського труда.
«Я ненавиджу думати, що ці дорогоцінні предмети лежать у сейфі, що їх не люблять і не носять, в той час, коли вони можуть стати чим завгодно. Це скарб, яким потрібно дорожити та насолоджуватися ним якомога частіше», — зізнається в інтерв'ю засновниця одного з магазинів розкоші з США.
У «френдзоні» можуть опинитися будь-які прикраси — ані вартість, ані розмір каменів не дають жодних гарантій на «тривалі стосунки». Якісь з них ми купуємо в емоційному пориві чи під впливом трендів й потім швидко розчаровуємось, інші дістаються у спадок від батьків, бабусь тощо, але не можуть конкурувати з сучасними виробами й просто не відповідають нашим уявленням прекрасного. А бувають прикраси, що нагадують про етап життя, який волієш швидше забути. Звісно, можна їх продати, але з фінансового погляду це частіше програшний варіант.
Як бачите, причини «ювелірного забуття» аж надто прості, тому і покинуті прикраси вже нікого не дивують — речі просто не витримують конкуренції та випробування часом. Та це зовсім не означає, що людині, яка шукає, як зберегти те найцінніше — приємні емоції й спогади, викликані цими прикрасами — залишається лише змиритись з обставинами. Перероблення речей, які, можливо, і оберігають чимало родинних таємниць, але по суті перетворились на купку брухту, дає можливість написати нову ювелірну історію. І вона, в першу чергу, стане цікавою самому замовнику.
Переглядаючи фото в жанрі «до-після», які виставляють у своїх галереях майстри з перероблення прикрас, навіть без допису можна уявити, з якими побажаннями до них звертаються люди. Ось дві обручки перетворились в одну, зробивши золоті обійми ще більш міцними. Ніби власник сильніше хотів закарбувати в пам’яті спогади про роки подружнього життя.
А замовниця цього перевтілення скоріш за все воліла й надалі милуватись чарівним сапфіром, але в більш оригінальній оправі.
Міркую, що власник наступної купки каблучок також вважав, що рубіни й діаманти в його колекції прикрас варті чогось більшого, і замовив вельми цікавий дизайн, в якому камінчики стали відправними точками захопливої історії.
У замовниці наступної переробки могло трапитись «нерозділене кохання» — можливо, вона зовсім не носила каблучок, але обожнювала браслети. А залишивши в новому дизайні елементи з подібними візерунками, віддала шану своїм старим прикрасам.
Вигадувати сюжети до таких перевтілень так само цікаво, як і планувати оновлення для власних прикрас. Настільки, що від такої можливості одного разу не відмовилась навіть перша леді США, Жаклін Кеннеді.
Її оригінальна обручка в стилі toi et moi (якщо коротко, це коли в дизайні присутні два камінчики чи просто декоративні елементи, що виступають на рівних, але відрізняються одне від одного формою чи кольором) з великими діамантом та смарагдом бренду Van Cleef & Arpels була перероблена в 1960-х роках. До геометричних рис, притаманних ар-деко, додались об’ємні рослинні елементи. Прикраса не втратила ідеї, але здобула ще більш розкішного вигляду.
Біографи Жаклін згадують у своїх книгах, що вона разом з чоловіком довго обирала першу прикрасу, бо жоден із запропонованих дизайнів не задовольняв їхні вподобання. Цілком можливо, що Кеннеді обрали діамантово-смарагдовий дует від безвиході. Цікаво, що перероблення прикраси збігається у часі з ремонтом у Білому домі, яким керувала Жаклін. Певно, новий перстень засвідчив зміни у житті та зростаючу впевненість Джекі в собі та на світовій арені майже через 10 років після отримання повноважень першої леді.
Та хто б не звернувся до майстрів за перевтіленням прикрас, впливова публічна персона чи середньостатистичний мешканець невеличкого містечка, для майстра це завжди буде відповідальна та кропітка робота. Місцем особливого контролю у переробленні завжди є камінчики. Нерідко це унікальні екземпляри з багатовіковою історією. Вони і так багато бачили, та раптом нове випробування — цілими та неушкодженими переміститись з однієї прикраси в іншу. За кордоном страхування роботи ювеліра на випадок пошкодження прикрас звична справа, що до того ж впливає на кінцеву вартість робіт. У нас ця практика ще не так розповсюджена, тому вибір майстра для нового ювелірного життя стає ще більш відповідальним. Напишіть в коментарях, чи маєте досвід перероблення ювелірних прикрас і що спонукало вас вдатись до такого перевтілення?
Наталія Орінго
Cvetochnayafeya
Чт, 12/09/2024 - 06:11
Vikiviki
Чт, 12/09/2024 - 12:33
Tetiana63
Чт, 12/09/2024 - 23:19
Наталья Оринго
Пт, 13/09/2024 - 20:53