Сайт Орінго створювався так давно, що про той час вже можна розповідати казки – у 2010 році. Світ та технології швидко змінюються, тож недивно, що коли виникла нагальна необхідність в українському перекладі, складний, з розгалуженою структурою, купою таємниці та кількома тисячами прикрас сайт почав пручатися українізації сильніше, ніж персонажі «Мини Мазайло». Спроба перекласти усе одразу подарувала нам страшні описи та назви прикрас на кшталт машинного перекладу з AliExpress, що аж ніяк не пасувало загальному високому рівню освіченості та казковості Орінго. Що ж, якщо до діла неможливо пристосувати новітні технології, на сцену виходить стара добра послідовна ручна праця. Саме так взимку я і приступила до Орінго-перекладу, озброєна власними університетськими філологічними знаннями, словниками, екселевським файлом та добрими радниками з нашої контент-команди.

Як відомо, ніяка творча праця (а переклад можна впевнено віднести саме до такої) неможлива без роздумів, вагань та пошуку найкращих рішень. І якщо деякі прикраси перекладалися з легкістю – наприклад, наша улюблена каблучка «Это шляпа» без проблем стала «Це шляпа?», то над іншими довелося добряче подумати.

Змінити назву на більш милозвучну? Гарна ідея, але чи збережеться при цьому зміст, вкладений в початковий варіант (особливо дбайливо я намагалася поводитися з прикрасами зі «Срібної Мрії», де імена для них вигадували самі мрійники)? Обрати найбільш вживаний варіант перекладу, чи цікавіший? Звісно, хотілося б цікавіший, але чи залишиться прикраса впізнаваною, чи не зникне десь в надрах каталогу? Іноді назва, яка здавалася мені такою влучною, не подобалася іншим, і доводилося знову перейменовувати усі позиції – коротше, розваг було чимало!

Але час та наполегливість, як відомо, перемагає усе, тож поступово орінговський каталог все більше починає звучати солов’їною. А про найбільш веселі та незвичні випадки перекладу я зараз розповім детальніше – цікаво, чи звертали ви на них увагу?

 Сет «Лісове мереживо». Думаю, зайвих пояснень тут не треба – наразі прикрас з назвою «У Лукоморья» бачити не хочеться нікому, нехай вони самі сидять в своєму лукомор’ї, болоті,  бункері, будь-де, аби від нас відчепилися. Тож довелося подивитися на прикраси уважно, побачити вишукане сплетіння гілочок та відчути, що це – саме мереживо! Звісно, ж, лісове – чудова компанія до усіх наших гілок, листя та коріння.

 Каблучка та сережки «Аґрус». Вгадаєте, що це? Так, добре знайомий усім орінговцям «Крыжовник» звучить якось зовсім по-іншому, але і до нового, соковитого звучання звикнути не важко. Особливо якщо враховувати, що краса коктейльної примхливої каблучки та сережок їй до пари залишилася все тією ж незрівнянною.

 Слайд. Clover. Ще одна непроста рослина, що пручалася перекладу. Слово «Конюшина» якось одразу вбило міфологічні конотації, наблизивши нас до некошеного поля, тож довелося звертатися за допомогою до англійської. Врешті-решт, саме ця мова зрозуміліша лепреконам та іншим поцінувачам клеверу.

 Сережки «Феніксе, що сниться?». Дивно, але ця проста назва змусила нас з Оленою Масловою добре подумати. «Что снится Фениксу» так і просило додати кому і переставити фенікса в кличний відмінок – в результаті українська назва вийшла більш динамічною. Тут не роздумують в простір над снами фенікса, а намагаються дізнатися про це безпосередньо в магічної пташки.

 Каблучка «Драконятко». «Як краще? – запитала я, покрутивши самотужки в голові, - Драконячий малюк? Драконовий? Драконівський?». Срібний дракончик сумно кліпав на усі варіанти назви, не бажаючи мати таке громіздке ім'я. І тоді на допомогу прийшла Олена Маслова, змахнула чарівною паличкою скорочення – і ми отримали кумедне «Драконятко», якраз у дусі прикраси.

 Підвіс та каблучка «На філіжанку кави». Не те, щоб слово «чашка» в українській не існувало… Але як же втриматися від спокуси додати прикрасам особливого львівського колориту, того дивного відчуття, коли навколо тебе середньовічне місто, падає дощ, звідусіль розноситься незрівнянний аромат кави, ти насолоджуєшся гірко-солодким присмаком, а всі навколо закохані – один в одного та в українську. Ось так на додаток до каблучки «Львів. Площа Ринок» в каталозі з’явилася філіжанка.

 Сережки та підвіс «Вікно в східну ніч». «Вікно опівночі», - думала я, намагаючись перекласти таку милозвучну назву «Окно в полночь», - це добра назва для якогось скандинавського детективу. Але ніяк не для прикраси!». Трохи роздумів, щире бажання передати східний колорит – і ось, нарешті, вікно зуміло відкритися саме туди, куди нам треба!

 Каблучка "Нічна жовтнева гра". А ось тут мені, як авторці ескізу, довелося навіть трохи посваритися сама з собою  Здавалося б, чого легше - переклади "Октябрь" як "Жовтень" і йди собі далі. Але ж книжку я читала давно і російською, тож саме це коротке й тривожне слово "октябрь" так міцно сплелося в голові з желязнивською міфологією... і що робити, якщо іншу назву серце відмовляється впізнавати? Довелося розширити ім'я каблучки, зробивши його більш конкретним - і як тільки з жовтнем сплелися ніч та гра, все знову стало впізнаваним. 

"Швидкоплинність", "Вартовий", "Перлинка", "Цукерочка" - чимало прикрас отримали у перекладі інші чудові імена, тож продовжувати можна довго. Але поки зупинимося тут та сподіватимемося, що нове ім'я подарує їм нову долю, ще більш щасливу, де вони будуть вилискувати срібним світом під променями нашого українського сонечка.

А наостанок пропоную вгадати, назву якої прикраси ми переклали самою першою? Варіанти пишіть в коментарі!

Ольга Орінго