Японська культура тією ж мірою загадкова, що й красива. Чарівні картини, вірші, легенди викликають у людини західної щире захоплення – але не поспішають розкривати свої таємниці. Тільки спокійне, уважне споглядання здатне відчинити двері у світ нетутешньої краси...
І ми в Орінго, як уважні й чуйні спостерігачі, продовжуємо крок за кроком занурюватися в дивовижну культуру Японії. Нашою точкою відліку стали цуби – ювелірні гарди для зброї, вражаючий сплав суворого і витончено-прекрасного. Старовинні японські легенди, переказані в Орінго, срібні пластини особливої форми, що повторюють гарду японської клинкової зброї, готові не тільки прикрашати, а й захищати свою господиню. Кожна з прикрас чудово звучить соло – і про кожну можна довго розповідати, помічаючи все нові й нові аспекти японської срібної магії...
Отож продовжимо занурення в тонкощі японської культури… Давайте руку і слідом за магією срібла ми вирушимо в зовсім інший, незвичайний світ – японське підводне царство. Це дивовижне місце, прекрасне і загадкове, і все в ньому не так, як на поверхні. З його володарем, богом-драконом Рюдзіном, ми вже познайомилися під час презентації каблучки, названої його ім'ям. Але про всяк випадок нагадаємо, хто це такий: стародавній і могутній бог водної стихії, добрий покровитель Японії і всього японського народу, що здавна живе морем і його дарами. Кажуть, у давні часи, коли монгольський хан послав величезний флот завойовувати Японію, Рюдзін наслав на нього буревій, який потопив усі ворожі кораблі – і врятував цілу країну... Мешкає могутній бог у чудовому палаці на самому дні моря разом зі своєю донькою – неземною красунею та вправною чарівницею Ото-хіме. Про неї і піде мова.
Скільки легенд, скільки історій розповідають про Ото-хіме! Ось, наприклад, що говорять про те, як зустрівся з нею Урасіма, простий юнак-рибалка. Йшов якось Урасіма з рибного лову і побачив викинуту на берег черепаху. Підібрав він її і відпустив у море. А наступного дня, коли він вийшов рибалити, підпливла до нього та сама черепаха і сказала, що вона – фрейліна самої Ото-Хіме, морської царівни, і бажає Ото-Хіме йому за добру справу віддячити. Спустилися Урасіма і черепаха на дно морське, а там... А там краса така, якої на землі й не побачиш ніколи. Ось як описано морське царство в збірці казок Садзанамі Сандзін:
"На східному боці - там розпускалися, там цвіли вишні та сливи. Заливався там соловей у гущавині, пурхали метелики.
Літо було на південному боці саду. Густо росло зелене листя і стрекотіли цикади в темній зелені його, і дзвеніли коники.
Осінь пестила око на західному боці. І тихо шепотілося багряне листя клена, пишно розквітали хризантеми.
А на півночі - зима, люта зима стояла на півночі. Гладко залягали там сніги, виблискуючи своєю непорочною білизною; і кригою, наче панциром, вдягнені були всі річки там".
Урасіму зустріла сама Ото-хіме і на знак подяки влаштувала пишний бенкет. Три дні тривав бенкет, три дні провів рибалка в підводному царстві, милуючись його красою. Але на четвертий день затужив за землею, за сім'єю, за своєю справою – і попросив відпустити його назад. Не хотілося Ото-хіме відпускати його, але що поробиш – відправила вона Урасіму на землю, подарувавши йому на пам'ять яшмову скриньку з наказом у жодному разі її не відкривати.
Повернувся Урасіма додому, у своє село – і не впізнав його! Усе не так, усе по-іншому, і люди незнайомі... Став він розпитувати, куди подівся його дім і сім'я. Ніхто йому відповісти не міг, і лише люди похилого віку пригадали, що, мовляв, жив тут багато століть тому рибалка Урасіма, вийшов у море та й пропав, ніхто його відтоді не бачив... І зрозумів Урасіма, що за три дні під водою на землі минуло кілька століть. Сів він у глибокому смутку на берег моря і з туги вирішив відкрити скриньку Ото-хіме. І щойно відкрив – вирвалася звідти хмара туману, огорнула Урасіму, і він одразу ж перетворився на старезного старого і помер... Щоправда, після смерті Урасіма став богом води – прив'язаним до морської гладі, але все ж таки всесильним.
Красива і сумна історія, проте не всі дари Ото-хіме настільки підступні. Іншому мандрівникові між світами, рибалці Масарії, вона подарувала чудовий лазуровий глечик зі старим ароматним вином. Вино було не просте, воно зцілювало всі хвороби і проганяло старість. Масарія, який повернувся на землю, став лікувати ним своїх односельців і незабаром став знаменитим лікарем. І все б було добре, якби одного зовсім не прекрасного дня втомлений Масарія в серцях не розбив глечик – через нього, мовляв, ні вдень, ні вночі від хворих спокою немає, і пропав би він пропадом! І глечик... пропав, а разом із ним пішла і молодість Масарії – перетворився він на старезного старого... У японських історіях рідко зустрінеш мораль, але тут вона сама так і проситься: якщо вже дістався тобі безцінний скарб, бережи його, піклуйся, використовуй з розумом – інакше боги покарають тебе, і піде скарб так само легко, як і прийшов...
Підводний світ прекрасний, але й мінливий, непередбачуваний, як сама водна стихія, і закони його незбагненні для смертних. Чому ж тоді жителів землі так тягне туди, чому вони складають про нього стільки легенд та історій? Можливо, саме тому, що в морському світі удосталь є те, чого так бракує часом на землі – краса і таємниця. Без краси і таємниці хіба можливе життя?.. Головне при цьому – не забувати самого себе, адже навіть у казці без свого світу і своєї справи може здолати туга, як Масарія з казки про чудовий глечик:
"- Що поробиш! Звик я щодня працювати. Від неробства не по собі мені стало, туга гризе. Я – створіння землі і повинен повернутися на землю".
Занурившись у таємничі глибини, не забудьте повернутися на землю – і дбайливо збережіть те, чим глибина вас обдарує.
Комплект з каблучки та підвісу "Ото-Хіме" можна з повною на те підставою назвати справжнім морським скарбом. Форма і візерунки прикрас відсилають одразу до кількох цуб XVIII століття – "Змія", "Дракон з перлиною, мавпа і риби" і "Дракони з перлиною".
Мавпа, до речі, у морському палаці бога-дракона теж побувала, принаймні, якщо вірити казці "Чому восьминіг не має кісток". Однак їй цей візит зовсім не сподобався: мавпу заманили в місце, де "вічна весна і чудові страви" хитрістю, щоб з'їсти саму. Мавпа змогла врятуватися – і бог з нею, не будемо тягнути її в чужий підводний світ в оточенні хижих риб і драконів. 
На прикрасах і без неї вистачає краси! М'які срібні хвилі і водорості сплітаються в химерний візерунок, здається, зараз зморгнеш – і він зміниться, точнісінько як морська гладь. Зміяться чиїсь щупальця, але не грізні, а дуже навіть симпатичні, хлюпочуться срібні рибки, сповнюючи серце радістю: вічно можна слідкувати за їхньою безтурботною грою, точнісінько, як на бенкеті в морському царстві!
"...веселий бенкет напоготові, столи наїдками заставлені, прислужники-риби вино наливають.
Заграли лютні, цитри, скрипиці, флейти, барабани. Почалися веселі танці. То краб ходить боком, то восьминіг викидає колінця".
А в самому низу можна побачити ворота до Рюгу-дзьо, чудового палацу бога-дракона Рюдзіна та його доньки Ото-хіме. Жителі Японії так шанують повелителя морської стихії, що по всій країні можна зустріти стилізовані ворота до морського палацу, так звані Рюгу-дзьо. У місті Фудзісава є ціла залізнична станція, виконана у вигляді таких воріт!
І, нарешті, посеред усіх цих срібних чудес красується великий кабошон овал 13*18 (підозріло схожий на подарунок Ото-Хіме зі скарбниці бога-дракона щастя) Прикраси чудові ще й тим, що до них напрочуд гарно пасує практично будь-яке каміння – від ніжного місячного каміння до таємничого сріблястого обсидіана. Вам залишається тільки вибрати, який саме скарб ви заберете з морського царства – й намагатися ніколи його не загубити…
Ольга Орінго 
