Хостинг фотографий для пользователей Оринго
Чат с менеджером

Поставити питання

 
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Про яблука і яблуні

Про яблука, які недалеко падають від своєї яблуні, знають усі. Це приблизно в тих самих краях, де осика груш не родить, тільки здається мені, що з деякими відмінностями… 

Так, діти нерідко наслідують риси своїх батьків. І мова не лише про зовнішність, а й про вдачу. Кожне з родинних дерев вирощує маленьке яблучко за своїм рецептом, щоб було подібне усім попереднім і не відрізнялося, аж поки воно не зірветься з рідної гілки. 

Колись дійсно яблука падали недалеко від яблуні. Їх знімали з дерева чи підбирали під ним, там же й їли. Колись давно люди жили поруч зі своїми родинами, навіть коли ставали дорослими. І сусіди бачили, як недалеко відкочувалося яблуко від яблуні. А тепер розкотилися яблучка по всьому світу і хто зна, яка ж була та яблуня, гілка якої їх виростила…

Та є в світі вдалих сталих виразів магія, яка не дає їм зникнути: не лише діти наслідують своїх батьків.

Творчі здобутки наслідують вдачу мистців, які привели їх до нашого метушливого людського світу.

Книжки розкривають особистість письменників, картини кличуть до голови художників, будинки розповідають про бачення архітекторів. Навіть промисловий дизайн, який ми рідко помічаємо, підказує — гармонійність улюбленої речі не випадкова. 

І впізнавані ювелірні прикраси теж не втрачають зв’язок зі срібним деревом та назавжди несуть на собі відбиток особистостей усіх гілок долі, які допомогли їм народитися. 

 
763fab0a4cffd529a4a078d36026ccd6.md.jpg
 
 

Тож пропоную побалакати цього тижня не тільки про яблучні метафори, а й про те, як обирати правильні яблуні та неотруйні яблучка. І почнемо цю казкову подорож з гарних світлин та заворожуючої поезії.

 

28d76a24cb4ca76d56e47ac41d975638.md.jpg

c02050c4b5cb4bcf723c67504e995552.md.jpg

fa7bb72d77fc8edd5440611897dd71df.md.jpg


 ***
з зимової голої яблуні
​три яблука ще не впало
​чи літо у них уявлене
​чи просто осінь проспали
​одне – золотисте й воскове
​як тіло твоє прегоже
​налите тугою кров’ю
​плодом залишилося божим

прив’ялене друге й гіркаве
​як мозок мій сточений червом –
​йому мабуть просто цікаво
​звисати на голому нерві

​а третє мале зморшкувате
​зелене мов давня спокуса
​хтось прийде його зірвати
​і разом всі три надкусить


​​Юрій Іздрик, із поетичної збірки «Календар любові»

 

О.М. любовь

Anastasiya
Пнд, 21/10/2024 - 10:36

Дуже гарні світлини і вірш! Так затишно! Обожнюю осінь за її поезію і натхнення)
Mikurianka
Пнд, 21/10/2024 - 11:07

Завдяки появі інтернету в яблук стало куди більше варіантів куди відкотитися і в кого перетворитися