Що може краще свідчити про популярність автора, ніж кількість його видань і перевидань? Хоча нас із вами від Григорія Сковороди відділяє понад 250 років, численні перевидання його творів досить красномовно заявляють: Сковорода – не просто персонаж підручника з літератури, а живий, цікавий і актуальний автор.
Будь-яке знайомство читачів з будь-яким автором зазвичай починається з повного зібрання його творів (якщо є така можливість, звичайно). Зрозуміло, що кожен читатиме те, що йому до душі, і не обов'язково прочитає зібрання повністю, проте воно все одно необхідне. Повне зібрання творів – свого роду скарбниця, в якій дбайливо зберігаються твори автора, і з якої будь-хто може взяти те, що йому потрібно (хоча, звичайно ж, знайдуться і такі дракони, яким захочеться всього і відразу).
Для творчості Сковороди такою скарбницею може служити академічне видання від Фоліо – чотиритомник, виданий у 2023 році, до якого увійшли всі, відомі і не дуже, твори Сковороди, від віршів до листів і есе. Це видання заслуговує на увагу не тільки за обсяг і детальність, але й за прекрасне оформлення. По-перше, яскраві, ошатні (але не надмірно строкаті) обкладинки, прикрашені бароковими візерунками і самі нагадують дорогоцінні скриньки. По-друге – ретельно передана оригінальна орфографія творів Сковороди.
Для простого читача це, можливо, і не виглядає як плюс – все-таки правопис майже 300-річної давності сьогодні сприймається досить специфічно, а подекуди вимагає справжньої розшифровки. Зате для лінгвіста, літературознавця та й просто зацікавленої людини така можливість долучитися до оригінальних текстів просто безцінна – майже як подорож у часі.
Практично будь-яка хороша книга – це колективна робота. Крім автора, який люб'язно надав зміст, книгу створюють редактор, коректор, оформлювач і, звичайно ж, ілюстратор. Іноді «діалог» автора та ілюстратора перетворюється на абсолютно самостійний твір, в якому текст химерним чином відображається в зображенні і починає виглядати досить незвично...
Чудовий діалог автора та ілюстратора можна побачити в «Байках» від видавництва Vivat. Притчі та історії Сковороди плавно перетікають у яскраві, образні ілюстрації Інокентія Коршунова. І, повірте, це той випадок, коли описувати ілюстрації марно – їх потрібно саме бачити. Щось підказує, що сам автор був би задоволений!
Тексти можна просто читати і обережно захоплюватися ними, стоячи осторонь – а можна використовувати їх як натхнення для власної творчості, або навіть матеріал для неї. Це, мабуть, найпереконливіший доказ актуальності та затребуваності автора: раз обговорюють, переробляють, пародіюють, пишуть ремейки – значить, знають, пам'ятають, вважають злободенним навіть через сотні років. Чи це не успіх?
Одним із доказів популярності Сковороди можна сміливо назвати проект Skovorodance Сергія Жадана. Своєрідним продовженням недавнього альбому є артбук «SKOVORODANCE. Коло щасливих людей», в якому поєдналися в гармонійне ціле тексти Сковороди в адаптації Жадана, філологічні та філософські коментарі Назара Федорака, Тараса Лютого, Олександра Філоненка, Вадима Назаренка, а також барвисті, мрійливі ілюстрації Віталія Кохана.
Це видання важко назвати книгою в строгому сенсі слова: зображення, фарби, розташування рядків і навіть форми літер важливі тут не менше, ніж сам текст. Форма і зміст тут невіддільні одне від одного і зростаються настільки щільно, що межі між книгою, альбомом, есе і авангардною поемою втрачають будь-який сенс.
Фраза на кшталт « обери свого Сковороду!» як завершення звучала б надто рекламно. Але певний сенс у ній все ж є: кожен читач може обрати «свого» Сковороду – філософа, казкаря, поета, або ж по черзі знайомитися з різними гранями особистості цієї дивовижної людини. І що допоможе в цій справі краще, ніж книги?
Женя Орінго
