Історії невідомо, кому першому спало на думку прикрашати будівлі фігурами тварин, людей та фантастичних істот. Та, мені здається, що головне не хто це зробив, а для чого. В образах мовчазних фігур, і стародавніх, і більш сучасних, переплітаються естетизм та прагнення захисту.

Останній пік популярності цього архітектурного рішення припадає на епоху модерну. Будинкам, що зводились у той час, зараз близько 100 років. Їм все важче сперечатись з сучасними забудовами у питаннях краси та естетики — тихий голос вишуканих скульптур вщухає на тлі гомону безликих бетонних коробок, збудованих за принципами дешевизни та швидкості. І вже давно ці фігурки на фасадах не стільки захищають мешканців своїх будинків, скільки ними самими опікуються активісти, небайдужі до історичного минулого міста. Зараз такі дома буває складно знайти в лабіринтах вулиць, а колись про ці незвичні творіння архітекторів знав чи не кожен містянин, про них складали легенди та їх хазяїв нерідко вважали диваками. Я розкажу про три такі незвичні будівлі, що бачила на власні очі.

Щоб помилуватись першою, що знаходиться в Івано-Франківську, достатньо локаційно опинитись приблизно між залізничним вокзалом та центральним ринком. А саме за адресою вул. Тарновського, 4. Взагалі тут навкруги чимало старовинних садиб — вілл, про які згадувала Настя у своїй статті. На фоні них, ошатних та доглянутих, в оточенні садів, Будинок зі зміями, на перший погляд, може здатись покинутим — сіро-коричневі стіни зі зморшками тріщин, жодної зеленої оази навкруги. Повз нього дуже легко пройти та не помітити цього привида з минулого, особливо коли поспішаєш у власних справах.

 

 

Я ж мала нагоду милуватись Будинком зі зміями у дорожніх заторах, що часто бувають на Тарнавського у годину пік, тож часу розгледіти дім та його мовчазних охоронців було задосить. Під самим його дахом вздовж стін звиваються дві кам’яні змії, ще одна — металева, гріється на брамі. Змії на фасаді з’явились одночасно з будинком, таким його спроектував архітектор для Давида Рубіна, відомого виноторговця. А от залізна «приповзла» стараннями сучасних власників. В такий спосіб вони загородили брамою внутрішній двір, не порушуючи архітектурну композицію.

 

 

Досі невідомо, чому був обраний саме цей дизайн, притому, що сецесія — стиль, в якому спроектовано будинок, дозволяв використовувати найрізноманітніші образи. І на початку XX століття в Івано-Франківську архітектори робили для оздоблення будинків елементи рослин, статуї тварин чи людей. Поки що найбільше припущень стосується підприємницької діяльності Рубіна, ніби то змії натякають на спокусливість вина.

 

 

Друга адреса на мапі нашої мандрівки знаходиться у Києві. На вул. Гоголівській 23 височіє 4-поверховий ( якщо зазирнути у внутрішній двір, то можна переконатись, що насправді поверхів п'ять) Будинок з котами.

 

 

Чому саме з котами? Адже на фасаді цього зеленого красеня завмерли й дві сови, а ще безліч маскаронів прикрашають вікна. Можливо тому, що коти вийшли ну дуже реалістично, а ще вони за легендою дбають про затишок та добробут мешканців. Тож таким позитивним істотам не гріх віддати шану і назвати на їхню честь будинок.

 

 

До речі, друге ім’я будівлі – «Замок Кощія». Це ніщо інше як гра слів, бо Будинок з котами був збудований у 1909 році інженером Володимиром Безсмертним. А раз Безсмертний, значить Кощій.  Цей зодчий був талановитим архітектором. За його проєктами зведено будинок з ірисами (вул. Ю. Іллєнка), прибутковий будинок Людмили Максимової (вул. П. Сагайдачного, 10/5), школу для глухонімих на вулиці Макарівській (нині – вулиця Пугачова) та ще багато чудових споруд.

Першим власником дому був полковник Федір Ягимовський. Будинок планувався як прибутковий, квартири мали здаватись в оренду. Що стало привидом для оздоблення будинку дивакуватою компанією фігур та маскаронів, достеменно невідомо. Та головне, що ці фігури, по суті найперші мешканці будинку, привабили до Ягимовського чимало охочих оселитись в незвичному будинку. Тож проект повністю себе виправдав. Аж до поки будинок не було націоналізовано у 1920-х.

 

 

В моєму ж місті, Дніпрі, відомиим будинком з кам’яною вартою у вигляді тварин є Будинок з жабами. Згодна, вибір архітектора доволі дивний, але й хазяїн будівлі був не з простаків. Тож слухайте. Про те, що в історичному центрі міста є будинок, який охороняють жаби, знають не всі місцеві. Дуже багато випробувань випало на долю як самого будинку, так і жаб: будівлю перебудовували, а тваринок навіть прибирали з насидженого місця на певний час.

 

Початковий вигляд будинку

 

Особняк на Писаржевського, 5 був побудований у 1912 році на прохання швейцарського підприємця Еміля Яковича Вюрглера.  Він був власником провідної фірми з виробництва інженерно-комунікаційного обладнання та одним з найбагатших людей міста. А ще відлюдником з доволі дивними архітектурними смаками, тому й породив у суспільстві безліч чуток, що згодом перетворились на міські легенди. Вюрглер рідко виходив у світ, а в домі був настільки невеликий штат прислуги, що будинок часто був порожнім. Нечасті гості, яким пощастило опинитись у будинку, були так вражені своїм везінням, що починали бачити всередині речі дивні та містичні. А можливо володар дому і справді мав бібліотеку магічних книг. Так чи інакше, але великі статки Вюрглера приписували саме його захопленню магією та чаклунством. А жаби, яких він наказав посадити на огорожі та у фонтані посеред двору, за розповідями містян, охороняли маєток від непрошених гостей.

 

 

Одного разу вони до смерті налякали грабіжників: коли ті перелазили через огорожу, почули гучне квакання, і від страху дали деру.  А іншого разу повз жаб не змогли пройти більшовики: за легендою вони безслідно зникли, так і не пограбувавши заможний маєток. Була навіть версія, що жаби стережуть незліченні багатства, та золота не знайшли ані в 1930-х, коли будинок повністю перебудували, ані в 1980-х, коли з огорожі прибрали вже самих жаб, уважно дослідили та нічого не знайшовши, повернули на місце.

 

Наталія Орінго