Багато різних квітів на землі,
Усі прекрасні, чарівні і ніжні.
Великі, надзвичайні і малі,
Усі казкові, просто дивовижні!
Та первоцвіти, що після зими,
Чарують кожного чи не найбільше.
І ними всі захоплюємось ми,
У них щось неповторне найсвітліше.
Бо як заквітнуть — поле ожило!
І ліс заграв і зазвучав привітно.
У квітах тих — надія на тепло,
Весна підкралась тихо й непомітно…
Надія Красоткіна

Весна завжди кличе в дорогу, а коли вдома вже прокинулась невтомна Мандрівниця, що бажає відчути себе натуралістом, помилуватися тендітністю перших квіточок, насолодитися тонкими ароматами, треба вирушати у путь на крутосхили.

Куди не глянь, вкрила жовто-зеленим килимом пшінка весняна. Її можна зустріти у затінку лісу, на сонячній стороні пагорбів, навіть у розщелинах скель.






Деінде видніються лілієцвіти Зірочки жовті, що пробиваються до сонечка через тогорічне листя.


Їх природне сусідство з Веронікою перською виглядає доволі патріотично.



Підсніжників вже не знайти, а от блакитні з рожевим відтінком проліски ще квітнуть у затінку схилів.






Щовесни я пролісків чекаю,
Що у неба зичили блакить...
Між травинок завжди помічаю,
Як їх цвіт синіє – аж бринить.
Проліски, насіяні війною,
Зорі, що заквітчують поля...
Краплі сліз, не витертих весною,
Синь небесну всотує земля.
Проліски, нескорені морозом,
Що крізь лютий рвуться до тепла,
Аж до Раю тягнуться узвозом...
Україна в коси вас вплела.
Оксана Весна



Навіть самотній крокус, невідомо звідки й взявся, милує око на пагорбі.




Приваблює різномаїття фіалок, від традиційних фіолетових, до блакитних та жовтих.








Пурпуровий ряст дивує формою своїх трубчастих квіточок, що схожі на капелюшки фей.






Квітки глухої кропиви нагадують тропічних метеликів.



Молода зелень очитку (заячої капусти) та молодила ховається між кам'яними схилами.






По сусідству з ними можна побачити білі квіточки роговика джерельного.



Підіймаємося з Мандрівницею на самий верх скель, де перед нами розкинувся степ, що перемежовується зеленню молодої трави та коричнюватими тогорічними сухоцвітами.
Аж раптом вирізняється сріблясте стебло, що увінчує бутон у нитяній короні...




Не можемо повірити очам, але ця пухнаста казкова краса - Червонокнижний сон лучний.




Квiтка я на колiр ночi,
Запашні дзвіночки дивні
Навівають сни пророчі
І весни казки чарiвні.
Тетяна Чорновол





Верба, що зустрічала весну, рясно вкрита пухнастими котиками, заквітчується та змінює свій срібний наряд на сонячний.



Як йде весна до мого краю,
І грає сонце веселіше,
Верба найперша зацвітає,
І на землі стає світліше.
Надія Красоткіна



Тюльпани, дикі іриси, анемони стрімко підростають під лагідними промінчиками, щоб продовжити весняне буяння.
 
Цікаво...а квіти живуть у війну.
Волошки, підсніжники, жовті тюльпани.
Вони так красиво кохають весну,
І так відчайдушно загоюють рани.
На серці, котрі невідомі очам,
Вмиваються морем червоним й гарячим.
Живуть і міцніють на зло ворогам,
Й приносять надію невтомно - терплячим.
Лікують. Без жодних рецептів й аптек,
Бо їм лишень сонця та синього неба.
Чекають тепла і прильоту лелек,
Бо й ті знають в домі своєму потребу.
І мріють. Про мир і про щастя в очах,
Про теплі, родинні, вечірні розмови.
Про спокій зірок у весняних ночах,
Й щоб болю війни більш не знати ніколи.
Анастасія Кобильник