Звідки беруться казки? Хто їх вигадує, розповідає, "виводить у світ" і робить відомими? Навіщо взагалі потрібні казки, і чи може народ існувати зовсім без них? Близько двох століть тому два бібліотекарі з німецького міста Кассель вирішили відповісти на ці запитання...

Якби свого часу хтось сказав Якобу і Вільгельму Гріммам, що вони увійдуть в історію як великі казкарі, напевно їх би це чимало потішило. А можливо, і злегка розсердило б: у якому це сенсі "казкарі"? А як же дослідження еддичної поезії? А значна робота з германської міфології? А як же, врешті-решт, монументальна "Німецька граматика", що поклала основу германістики як такої?..

Справедливості заради, філологи та лінгвісти знають братів Грімм насамперед як видатних мовознавців, творців германістики та першовідкривачів так званого "прагерманського зсуву голосних", фонетичного процесу, який колись давним-давно відокремив прагерманську мову від загальної індоєвропейської маси. Збирання та опрацювання казок теж були для Гріммів частиною мовознавчих і культурологічних досліджень: за допомогою казок вони намагалися відтворити стародавню німецьку міфологію, описати її розвиток, а заразом довести, що вона така ж багата й цікава, як, приміром, грецька. У процесі брати Грімм навіть відкрили нове божество!.. Але про все по порядку.

Брати Вільгельм (праворуч) і Якоб (ліворуч) Грімм, портрет 1855 року роботи Елізабет Єріхау

Якоб і Вільгельм були найстаршими у великому сімействі Гріммів: у них було троє молодших братів і молодша сестра. Батько, Філіп Вільгельм Грімм, працював судовим приставом; посада була поважною, але, на жаль, не надто прибутковою, тому до університету Грімми-молодші вирушили аж ніяк не з любові до науки. Вони розраховували здобути юридичну освіту, стати шанованими людьми і нарешті вибратися з бідності, але в процесі навчання щось пішло не так... А саме - брати несподівано для себе захопилися романтизмом.

Як спраглі нового життя підлітки бунтують проти правил дорослого світу, так і поети-романтики свого часу збунтувалися проти гнітючих канонів класицизму. Замість розміреності, суворості та повчальності вони бажали безпосередності, буйства, протиріч і пристрастей. Багато поетів і прозаїків почали звертатися до народних і міфологічних мотивів: у "варварських" міфах вони бачили ту саму чисту первісну пристрасть. Однак брати Грімм не кинулися писати вірші за народними мотивами - у них був більш практичний підхід. Поети можуть скільки завгодно прославляти "народний дух" у римованих рядках - а як щодо наукового обґрунтування ідеї "народного духу"? Що, якщо не просто стверджувати, ніби німці не гірші за греків, а довести це з усією академічною строгістю? Грецькі міфи відомі всім; німецькі міфи невідомі лише тому, що до них ніхто особливо не придивлявся. А де їх відшукати? Ясна річ, в казках!

Народні казки, стверджували брати, суцільно усипані осколками первісних міфів: хіба що боги і богині в них стали чарівниками і феями, а герої перетворилися на принців-драконоборців.

На фото: підвіс "Драконеса"

І брати Грімм вирушили на пошуки казок. Вони спілкувалися з селянами, торговцями, майстрами і ретельно записували всі їхні розповіді. Особливо сильно допомогла їм у справі збору казок літня селянка Доротея Віманн, яка походила з родини французів-гугенотів. Близько 40 казок зі збірки братів Грімм розказано саме нею. До речі, французьке походження Доротеї і те, що в її історіях часто сплавлялися французькі та німецькі сюжети, навело братів на важливу думку - казки вміють подорожувати. Зараз це відомий факт, але на той час це була воістину революційна ідея.

До 1815 року у братів уже набралося безліч різноманітних казок, які вони зібрали у великий том. Однак раптово брати зіткнулися з труднощами - казки ніхто не хотів публікувати. Видавці заявляли, що зібрані історії надто грубі, жорстокі, а часто і з відверто еротичними натяками та сценами. У вихованого читача станеться шок! Та й купувати це ніхто не стане. Братам довелося взятися за приведення до ладу і "причісування" зібраних казок. Змінити довелося досить багато, а близько чверті історій і зовсім викинути. Деякі сучасні читачі кажуть, що казки братів Грімм надто жорстокі та похмурі. З цим сперечатися важко, однак варто враховувати, що це варіант уже після літературної обробки. Початкові варіанти були куди гіршими...

Але навіть у "культурному" й обробленому вигляді казки викликали справжній фурор. Мало хто хотів вірити, що "народний дух" німців сповнений пристрастей, жорстокості, дивацтва і відвертого язичництва. Горезвісний "дух" виявився вельми далеким від витонченості - і, можливо, саме цим і привернув увагу багатьох ... Хоч би якою скандальною не була збірка, вона здобула заслужене визнання в літературному і, що навіть важливіше, в науковому середовищі. Якоб і Вільгельм Грімм заробили репутацію серйозних дослідників. А заодно нарешті отримали роботу: обом дали місця університетських бібліотекарів. Не те, щоб вони після цього розбагатіли, але злидні перестали постійно загрожувати їм, і брати зайнялися тим, що вони вважали справжньою наукою.

Сторінка з першого видання казок братів Грімм 1812 р

Казки були лише підготовкою, серйозні справи чекали попереду: Грімми взялися за реконструкцію німецької міфології. Від аналізу казок вони перейшли до саг і легенд, і, ретельно вишукуючи в них крихти стародавніх міфів, поступово зібрали до того невідомі сюжети і навіть "відкрили" нових богів! Вотан і Фрейя, Вьольсунги і Нібелунги стали відомі світові саме завдяки Гриммам. Ба більше, на підставі непрямих даних, ледь помітних застережень і залишків язичницьких ритуалів вони зуміли відновити образ практично повністю забутої богині - Остари. Якщо про Вотана і Фрейю десь сяк-так згадувалося, то існування Остари, богині весни, світанку і оновлення, Гримми буквально вирахували. Вони проаналізували схожі весняні ритуали у європейських народів, довели існування схожих богинь у кельтів і балтів і зробили приголомшливе відкриття. У германському пантеоні не просто була богиня Остара, вона ще й дала ім'я Великодню - німецькою Ostern!

Заслуги Якоба і Вільгельма Гріммів насправді величезні. Це і реконструкція міфів, і дослідження прагерманської мови, і створення великого німецького тлумачного словника, і численні роботи з ірландських і скандинавських міфів... Але головна їхня заслуга - те, що вони вивели міфологію у світ. З "варварської" і "грубої" вона перетворилася на шляхетну і героїчну. Чесно кажучи, дивно, що брати за такої любові до стародавніх міфів самі не стали язичниками... А ще вони довели світові, що казка - справа серйозна: від Румпельштільцхена до Одіна - буквально один крок. 

___

Для головного фото статті використана ілюстрація до казки "Чорт і три золотих волоски"

Женя Орінго