Вчора відбулося моє знайомство з дивовижною каблучкою Маленький принц та Лис, що сповнена безмежної щирості, відкритості, прихильності, дружби, любові, пошуку відповідей, відповідальності, легкого суму, світла та доброти...
Вона з легкістю повертає до першого знайомства з Маленьким принцом, намагається нагадати, що кожен з нас походить з дитинства...
"Світильники треба старанно охороняти: порив вітру може погасити їх..."
Декілька років тому, у мене з'явився срібний Астероїд, що так нагадував мені В-612. Він дуже чемно чекав на продовження своєї історії і я дуже вдячна, що Головна чарівниця створила чудові каблучки та підвіс, присвячені казці-притчі
Весь день вчора милувалася силуетом Маленького принца, зацікавлено зазирала за мур та прислуховувалася до обережних кроків, щоб почути:
"Будь ласка... приручи мене!"
Тож вирішила не відкладати надовго свій фотозвіт та запросити вас у подорож разом з каблучкою Маленький принц та Лис, щоб вона знайшла вірних друзів.
"Був собі маленький принц, який жив на планеті, трошечки більшій за нього самого, і якому дуже потрібен був друг... Ті, хто розуміє життя, одразу побачили б, що все це щира правда."
"У мене є серйозні підстави думати, що планета, з якої прилетів маленький принц, – астероїд В-612."
"Знаєш... коли стає дуже сумно, приємно подивитися, як заходить сонце..."
"Але на твоїй маленькій планеті тобі досить було пересунути свій стілець на декілька кроків. І ти бачив захід сонця щоразу, коли тільки хотів..."
"Мені здається, що він утік з перелітними птахами. Вранці того дня старанно прибрав свою планету. Ретельно прочистив діючі вулкани. Він мав два діючих вулкани. На них було дуже зручно розігрівати сніданок. І ще у нього був один погаслий вулкан. Але, як він казав, хто знає, що може трапитись!"
"Люди на твоїй планеті,— промовив маленький принц,— викохують п'ять тисяч троянд в одному саду... і не знаходять того, чого шукають. — Не знаходять,— погодився я."
"А те, чого вони шукають, можна знайти в одній-єдиній троянді"
"Маленький принц, який стежив за величезним пуп'янком, відчував, що ось-ось побачить якесь диво, проте квітка, схована у своїй зеленій кімнатці, ще не була готова – вона все чепурилася. Дбайливо добирала барви. Вона виряджалася поволі, приміряла пелюстку за пелюсткою. Вона не хотіла виходити скуйовджена, як ото мак-самосій. Вона хотіла появитися в усьому сяйві своєї краси. О, то була страшенна кокетка!"
"А я гадав, що маю такий скарб — єдину в світі квітку, а то звичайнісінька троянда. Проста троянда і три вулкани заввишки до колін, і то один з них погас, певне, назавжди — цього замало, щоб величати себе принцом..." Він упав на траву й заплакав.
Отоді-то й показався лис.
"Узнати можна лише те, що приручиш,— мовив лис."
"Та як ти мене приручиш, ми станемо потрібні одне одному. Ти будеш для мене єдиний на цілім світі. I я буду для тебе єдиний на цілім світі..."
"Пшеничні лани не ваблять мене. I це сумно. Але в тебе чуб ніби золотий. I як добре буде, якщо ти мене приручиш! Золоте збіжжя нагадуватиме мені про тебе. I я полюблю шелест колосся на вітрі..."
"Виходить, ти нічого не вигадав.
— Вигадав,— заперечив лис.— Згадай, що я казав про золоте збіжжя."
"Піди ще поглянь на троянди. Ти зрозумієш, що твоя троянда — єдина на світі."
"
Ти назавжди береш на себе відповідальність за тих, кого приручив. "
"Ви дуже гарні, але порожні,— сказав іще маленький принц.— Задля вас не схочеться померти. Звісно, випадковий перехожий і про мою троянду подумає, що вона така сама, як і ви. Але вона одна-єдина, над усе найдорожча."
"Отже, і ти знаєш, що таке спрага? — спитав я.Та він не відповів на моє запитання. Він сказав просто:
— Вода буває потрібна й серцю..."
"Була то не звичайна вода. Вона народилася від довгої дороги під зорями, від рипу корби, від зусилля моїх рук, люба серцеві, як дарунок."
"Так,— сказава я,— йдеться про дім, про зірки чи пустелю: того, що являє собою їхню красу, не побачиш очима! — Я дуже радий,— озвався маленький принц,— що ти згоден з моїм приятелем лисом."
"Я житиму на одній із зірок, я там сміятимусь, і коли ти подивишся вночі на небо, це буде так, наче всі зорі сміються.
Ти матимеш зорі, що вміють сміятися!"
"Подумай, як буде чудово! Ти матимеш п'ятсот мільйонів дзвіночків, а я п'ятсот мільйонів струмків..."
" А ночами я люблю слухати зорі. Немов п'ятсот мільйонів дзвіночків..."
"Добре бачить лише серце. Найголовнішого очима не побачиш. "
Щиро дякую усім, хто подорожував з нами 
. Дякую за чарівну фотосесію 
Дякуємо, що поєднали їх у таку симфонію краси! 
Вода буває потрібна і серцю...