Блукає в мережі загальновідома фраза, яку зазвичай приписують Конфуцію: «Знаки та символи правлять світом, а не слово та закон». Бідолашний Конфуцій… Знав би лише він, скільки усього дивного та пустопорожнього з’явиться за його підписом…  

Хоча справжній автор цікавого висловлювання зберіг анонімність, це не заважає мені з ним погодитися. 

Так, мені здається, що закон світом вже не править. Людських законів наразі стільки, що знати їх не можливо, на кожен гарний та розумний закон є такий, що його нівелює. А дурні людські закони зазвичай підпадають під категорію «суворість наших законів пом’якшується необов’язковістю їх виконання». Існують закони природи, але й вони не завжди чіткі та зрозумілі…

Не прокидається зранку людина з відчутним бажанням жити за певними законами, навіть якщо має чіткий внутрішній моральний кодекс і добре вчила фізику. Звичайна людина просто живе у площині між та під законами. 

А що зі словом? Хіба воно не було спочатку й досі впливає на усі події, які б вони не були? Хіба не починаються зі слів війна чи кохання? Мені здається, що  вагомість слів поступово зникає за їх кількістю. Це ж точнісінько як у аксіомі містера Коула: «Загальна сума інтелекту на планеті залишається постійною; проте населення продовжує зростати». 

До речі, цей чудовий афоризм прибув до нас зі збірки законів, які дійсно працюють, бо це відомі закони Мерфі. Ми нібито за ними теж не живемо, але враховувати закони підлості все ж таки необхідно. Колись сімдесят п’ять років тому на американській авіабазі Едвардс відбулася визначна подія. Капітан Едвард Мерфі був розлючений результатами роботи техніків, бо заведений двигун літака почав обертати пропелер не в той бік — техніки встановили деталі задом наперед. І цій прикрості ми завдячуємо за перший закон Мерфі: «Якщо існують два способи зробити що-небудь, причому один з яких веде до катастрофи, то хтось обере саме цей спосіб».

Але чи знали б ми ці влучні слова, якби його не почули і не почали використовувати далі? Коли журналісти почули на прес-конференції від полковника ВВС, що все досягнуте із забезпечення безпеки польотів є результатом подолання «закону Мерфі», популярність законів була лише питанням часу. Але майже одразу почали з’являтися нові  «закони Мерфі», які вже не мали жодного стосунку ні до красномовного капітана Мерфі, ні до техніки. Більшість авторів влучних фраз так і лишилися невідомими і законам давалися вигадані імена. Містер Коул чудово поєднує китайського філософа Конфуція, якого згадувала на початку допису,  з капітаном Мерфі, бо багато чого ці дві цілком реальні людини насправді не казали. 

А ще їх поєднує той факт, що поруч були ті, хто зафіксував миттєве одкровення і закарбував думку в слова. 

Колись слів було мало і вони мали сенс. Тепер слів занадто багато і вони майже нічого не значать, якщо не вмієш їх просіювати крізь сито логіки. А як чудово різнобарвними словами можна прикривати різні погані справи! Наші кляті сусіди професійно опанували книжки Орвела і вміють переклеювати ярлики на поняттях так, щоб девальвувати усі істини, які принесло людству те слово, яке було спочатку…

То що лишається більш-менш придатним для управління світом, якщо ми вважаємо, що світом можна управляти? Ми просто йдемо по знакам, які кожна людина самостійно перетворює на символи, додаючи до форми особливий зміст. 

 …знаки зчитаються не очима та розумом
​знаки складно вигадувати
​ще складніше людям їх помічати
​але коли хочу припинити малювати
​хтось пошепки просить не заважати…

З грудня минулого року намагаюся знайти знак, який мені додасть сили.

Знаки, які замінять тисячі слів, бо ніхто зараз не вірить в успішність  багатослів’я.

Знаки, які нагадають про те, чого не знала у цьому житті, проте знала завжди. 

Світом щось править, принаймні мені так здається, але воно мовчить і нікого не чує, не виокремлює з мішанини законів, слів та людей те, до чого варто б прислухатися. Править світом, не зважаючи на безліч негативних відгуків про результати цього правління.

Чи може щось для світу змінити навіть найвлучніший знак? Мабуть ні — нема таких знаків, які швидко проб’ються до свідомості крізь хаос агонізуючого світу. Але такої мети в мене й не було — поки що вистачить зміни сприйняття через творчий пошук нової срібної форми.

І нарешті складається нова колекція на 2024 рік.  

Далі буде... 

З любов’ю, Олена Маслова 

P.S. У якості ілюстрацій — архівні світлини ексклюзивів.