Хостинг фотографий для пользователей Оринго
Чат с менеджером

Поставити питання

 
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Птахи диктують моду

Прагнення до бездоганної архітектури пір’я таке ж давнє, як і саме людство. Платон колись описав людей, як двоногих істот без пір’я, чим задокументував нашу недосконалість в порівнянні з ідеальним образом птахів.

Ніби в підтримку давньогрецького філософа думки про пір’я, як ознаку чогось видатного, виринали у різних куточках світу. Наприклад, індіанці племені мехінаку в Бразилії й гадки не мали про вчення Платона, проте своє слово metalute («без пір’я») використовували для позначення чогось голого, незавершеного. Тож не дивно, що люди повсякчас намагаються привласнити хоч часточку пташиної чарівності, перетворюючи пір’я на культовий елемент образу і не тільки. Птахи з’являлись на шпалерах, предметах декорування, тканинах і навіть потіснили собак на поважному п’єдесталі домашніх улюбленців. Нижче розповімо цікаві й подекуди сумні прояви цього обожнювання.

 

19debbdaf15ae301987fb181552d2b1e.md.jpg

 

Почнемо з гардероба. Пір’я широко використовувалися в чоловічих і жіночих капелюхах, військовій формі, муфтах для демонстрації особливого статусу. Прихильність військових до тендітних «обладунків» простежується чи не з античності й зберігається впродовж століть. Пір’я надавало воїнам не тільки ошатного вигляду на парадних маршах, а й банально збільшувало пропорції тіла. Так навіть присадкуваті полководці справляли враження величних лідерів.очки

Здатність пташиного оперення при надмалій вазі надавати великий об’єм костюма стала в пригоді у костюмованих заходах: карнавалах, театральних виставах та розважальних програмах. Якщо ж пір’я пофарбувати у яскравий колір та підсвітити камінчиками, вау-ефект на сцені був гарантований. Особливо цінувались великі пір’їнки страуса, лебедя і павича. Це чи не єдина область використання пір’я, що сьогодні залишилась майже без змін. Пір’я як інструмент письма, начиння подушок та ефектний аксесуар в гардеробі пішли в забуття, не втримавшись перед мінливістю моди та технологічним прогресом. Проте саме мода, не дивлячись на свою несталість, залишила найглибший слід в використанні пташиного пір’я, який ледь не перетворився на екологічну катастрофу.

 

ba8b101372782bec617eb7226a8231b3.jpg

Муфта, циліндричний аксесуар, був модним у Британії 16 століття

У 1865 році відомий орнітолог Джон Гулд поскаржився директору музею серу Фредеріку Маккою, що не може виконати запит на зразки птахів для його експозиції. Джон Гулд мав відловити пташок, зробити з них опудала та передати музею, проте на перешкоді вбивства заради науки стало вбивство заради краси. Популяція пташок стрімко зменшувалась за примхами леді, що мріяли про нові капелюшки, оздоблені пір’ям птахів. Промислова революція дозволила виготовляти та постачати до крамниць наряди з приголомшливою швидкістю, яка потребувала такого самого спритного потоку сировини.

 

68705e57c685148d11d064b1e98b7954.jpg

 

За 20 років після прикрого випадку з поповненням музейного фонду, орнітолог Американського музею природної історії Френк Чепмен сумно споглядав за перехожими: прогулюючись вулицями міста він нарахував 40 видів птахів, що були знищені задля прикрашання жіночих капелюшків. Для європейців прикрашений пір’ям одяг мав відтінок фантазії, натякаючи на зв’язок зі світом далеких країн. Квінтесенцією марнотратства є, мабуть, той факт, що під час доленосного першого плавання «Титаніка» найціннішим вантажем на його борту було понад 40 ящиків пір’я, призначених для кравців Нью-Йорка. Ящики були застраховані на суму понад 2,3 мільйона доларів за сьогоднішнім курсом.

Мисливці полювали лише на самців, якщо їхнє пір’я було більш барвистим за оперення самок. Найяскравіші приклади — самці фазанів і райських птахів, які мали великий попит через незвичайну текстуру та колір пір’я. Якщо ж пташки були однаковими в межах свого виду, страждали всі особі, що призводило майже до зникнення популяції, як це сталось з білою чаплею.

 

e37d4715060808493e6da7e0fafb6aa2.md.jpg

 

Хоча небайдуже суспільство звинувачувало у надмірному попиті на пір’я жінок, все ж саме леді ініціювали перші зміни в законодавстві, покликані зберегти природу. У 1896 році американська світська левиця та натураліст-любитель Гаррієт Хеменвей та її двоюрідна сестра Мінна Холл очолили «бойкот капелюхів», який залучив 900 учасників. Ця акція призвела до створення Національного товариства Одюбона (екологічна організація США, займається проблемами охорони природи, а також дослідженнями в галузі орнітології) та ухвалення Закону Вікса-Макліна, який заборонив полювання на ринках і міждержавне транспортування птахів.

В той самий час птахи слугували музами для художників й ювелірів, порхаючи в рукотворних садах прикрас, меблів і шпалер. Милуватись природним розмаїттям в цьому випадку можна було без докорів сумління і єдиною перешкодою стала надто висока ціна за дизайнерські вироби. Серед пернатих персонажів були журавлі, популярність яких прийшла до Європи з Китаю, різнобарвні папуги, павичі та фазани – будь-які птахи, зображення яких підвищувало декоративну цінність.

Окрім цього, аби потішити марнославство, з птахами ділили оселю, перетворюючи пернатих на домашніх улюбленців. Найбажанішими сусідами багатії одностайно вважали павичів. Не стільки через їхні мерехтливі кольори та вишукане пір’я на хвості, як через красномовне свідоцтво статків: непересічні розміри птахів і непокірливий темперамент вимагали великої території для утримання.

 

00e11cb23ed4e61a7042887d9eb53a1e.md.jpg

 

Ощадливіші поціновувачі співучої краси обирали яскравих папуг. Вони не тільки радували око, а й тішили балачками. Найвідоміший папуга Англії 18 століття належав полковнику О'Келлі. Ця надзвичайна істота чудово співала близько п'ятдесяти різних мелодій усіх видів, від «Боже, бережии королеву» до псалмів й балад. Навіть воронів утримували як домашніх тваринок!

Засилля зображень птахів в декорі та ажіотаж на пір'яне вбрання тривали до 1930 року, коли обвал фондового ринку поклав край екстравагантності бурхливих 20-х, поступившись місцем похмурим часам економії. Пір'я було віднесено до розваг й залишилось в костюмерних театрів і кабаре: на головних уборах, бурлескних нарядах та костюмах, пов'язаних із «старим голлівудським гламуром».

 

301fc279c22d7f9e512b1871360f44eb.md.jpg

 

Наталія Орінго