Андерсен відомий нам насамперед як великий казкар. Що ж, часом шлях до слави заплутаний і непередбачуваний: вже ким-ким, а казкарем Андерсен ставати точно не планував. У нього були великі літературні плани, і він їх, між іншим, здійснив – на його рахунку, крім казок, безліч інших творінь, нічим не менш цікавих.

Плани стати літератором у Андерсена теж з'явилися далеко не одразу: в юності він мріяв стати актором, і навіть отримав роботу в Королівському театрі. Однак його колеги відзначили його літературні таланти, і це надихнуло юного Ганса Крістіана спробувати себе у сфері, про яку він раніше не замислювався. Його першими літературними дослідами були, звісно ж, вірші – як і в багатьох юнаків та дівчат його віку практично в усі часи. І, як і в більшості юнаків і дівчат його віку, вірші Андерсена були, скажімо так, не блискучими. Однак він дуже швидко навчився володіти словом і впевнено увійшов до числа літераторів «данського золотого століття». Отже, якими ж творіннями він міг похвалитися?

«Імпровізатор». Це найперший «серйозний» твір Андерсена – псевдо-біографічний роман, натхненний подорожжю Італією та Швейцарією. «Псевдо» – тому що в романі Андерсен описує власний досвід і враження від імені вигаданого героя на ім'я Антоніо. На відміну від автора, Антоніо народився в Італії і знає її все життя, тому не соромиться розповідати не тільки про красиві, а й про вельми неприємні сторони життя на своїй батьківщині. Самого Андерсена в подорожі неприємно вразив контраст між прекрасною природою, чудовими пам'ятками старовини – і злиденним, брудним життям сучасних йому італійців. Це було зовсім не схоже ні на античний Рим, ні на високе Відродження. Цей моторошний контраст він описав в «Імпровізаторі» від імені уродженця тієї самої двоїстої Італії. Утім, історія головного героя врешті-решт закінчується добре – адже має ж бути справедливість хоча б у літературі?

Замальовки Андерсена, зроблені ним під час подорожі Італією

«Калоші удачі». Цю історію часто включають до збірок казок, хоча, строго кажучи, казкою вона не є і за життя Андерсена видавалася окремо. І це справді не казка – це цілком доросле фантастичне оповідання з неабиякою часткою іронії. Моралі в ньому немає, це не дуже по-андерсенівськи – але якби вона там була, то виглядала б як «бійтеся своїх бажань». Ні, якби бажання, які виконують ті самі калоші, оберталися трагедіями, це було б хоча б красиво. Але вони щоразу обертаються дурницями і безглуздими ситуаціями.

Ілюстрація до «Калош удачі»: один із героїв якраз одягнув ці самі калоші

Наприклад, любитель Середньовіччя, який побажав опинитися в Копенгагені у своїй улюбленій епосі, не може зорієнтуватися в рідному місті, губиться, зі здивуванням виявляє, що на місці половини звичних кварталів – чисте поле, а потім потрапляє в шинок і жахається бруду та вельми приземлених звичаїв середньовічних данців... Зрештою калоші повертають його у звичну епоху, він відсипається, приходить до тями і зарікається тужити за «золотим Середньовіччям». Цікаво, що в оповіданні є й вельми натуралістичні описи Італії: в іншого героя, бідного студента, збувається бажання потрапити в «країну мистецтв» і «колиску культури», однак натомість він бачить трущоби й шинки. Можливо, тут теж є автобіографічний елемент?

Гімн Данії (майже). Так, серйозно. Андерсен написав пісню, яка мала стати гімном Данії. Щоправда, обставини для цього були, м'яко кажучи, не дуже радісні: у 1848-1850 рр. маленька Данія воювала з великою Німеччиною за південні герцогства Шлезвіг і Гольштейн. Німеччина в цей момент якраз переживала національне відродження, яке в якийсь момент дало вельми небезпечний побічний ефект у вигляді бажання захопити всі німецькомовні землі – навіть якщо вони на той момент перебували у складі інших держав.

Данія здавалася маленькою і слабкою, і взагалі не розглядалася як серйозний противник. Однак цього разу Німеччина дуже сильно прорахувалася: маленька Данія відкинула німецькі війська від своїх кордонів і залишила Шлезвіг і Гольштейн за собою. Одночасно з перемогою у війні було ухвалено данську конституцію; національний дух данців піднявся неймовірно, з'явилася потреба в національних символах – зокрема, й гімні. І серед варіантів національного гімну був і вірш Андерсена!