Молоко, кава та гіркий шоколад Опинились сьогодні у склянці Кожен ковточок смакує на свій лад Каві тій радіє начебто знайшов клад Ось доп'є її та піде на танці!
Фарту, фарту дайте... Опинитись де треба й коли Розгадати формулу, Мистецьки вічне життя віднайти, Украсти в богів: Любити вічно, творити вічно... Амінь!
Розлетілись пелюстки за примхою закоханих, Однак немає ріднішої квіточки в полі вільному. Мила, хоч і скромна, зовсім не примхлива, А все ж, мабуть, не дарма - улюблениця. Шовково коси пломеніють, Коли настоєм їх помиють. Ах! Біла пелюстка знову летить за вітром ..
Сьогодні особливий день,бо сьогодні останній день зими і вже зовсім скоро прийде весна.,вже завтра,прокинувшись вранці,в перший весняний день,ми побачимо,як зміниться все навкруги і покращиться наш настрій,бо зовсім скоро все пробудиться від зимового сну. А я згадала,саме сьогодні,як була на фотосесії у Харкові,в нашому Орінго!Це незабутні враження!Таку значну подію я буду пам'ятати все своє життя.І от саме тут,в Орінго,я примірала багато прикрас для фотографування і ось була одна із таких прикрас,а саме,сережки "Адажіо".І тому,якось ця музична назва стала поетичною темою мого акровірша.Я дуже люблю музику і за фахом я теж музикант. Дякую за такий чудовий конкурс,за те,що змогли проявити свої поетичні таланти і познайомились з творчыстю наших однодумців,друзів - орінговців. Аось чарівна музика лунає, Душа блаженно миттю замирає, А хвиля музики мене несе,гойдає, Життя перед очима наче пролітає, І стільки щастя,радості легкої, О дивна музика - краси,ти,неземної!
Хотілося для цієї прикраси спробувати написати рядки, відчути зв'язок часів. Але виявилося важкувато. Над небом зоряним злітає яструб, Афелій він пройшов уже давно. Гармонію між вічністю і завтра Альковом крил несе. Його Магічна сила, як хвиля огортає, Альфреско вимальовує на камені. А ти Радій і споглядай, як на руці засяє Украса срібна… Цуба… Між епохами мости…
ШпилЯми тополь декорований обрій. І небо Епічне, як повість, де читаний тільки пролог, Промінням тремким, як оголеним напнутим нервом, Із мороку ночі, пітьми й безпросвітної мерви Тонесенько пише цей день, де ми будемо вдвох.
Вдихаю... Без слів. Поміж нами проміння і тиша. І більше нічого. Лиш вітер хитає шпилі. Ти ловиш мій подих й неначе дитинку колишеш Рахманно і ніжно. І він зачинається віршем У першім промінні, що б’ється в віконному склі…
