Звідки беруться дорогоцінні камені? Чи замислювалися ви коли-небудь про географію коштовностей? Подорожі в пошуках камінчиків часто приводять у дивні й несподівані місця: у підземне «гоббітське» село на краю світу, в густі джунглі, в розпечені пустелі, а іноді на місце падіння стародавнього метеорита.

Каміння - не дерева, «подорожувати» і «проростати» в нових місцях воно не вміє. Якщо родовищу трапилося десь опинитися, то там воно і буде - у горах, у пустелі, на дні морському, а люди як хочуть, так нехай і пристосовуються каміння звідти добувати. Але люди, як відомо, істоти вперті: у гонитві за красою і блиском вони готові вирушити в найдивніші місця. Сьогоднішня історія - про те, де ховаються і знаходяться улюблені нами камені. 

Опал. Мабуть, опал вибрав для себе найекзотичніше місце - Австралію. Континент на краю світу, повний незвичайних істот, де на півдні йде сніг і дмуть холодні вітри, а північ зайнята розпеченою пустелею... Абсолютно божевільне місце. Однак при цьому Австралія рясніє опалами, заради яких можна знехтувати і спекою пустелі, і величезною кількістю всіляких отруйних створінь.

Найвідоміше місце, де добувають опали - село Кубер-Педі. Назва перекладається з мови місцевого племені коката як «нора білої людини». Так, саме нора, і не тільки тому, що всі околиці села пориті шахтами. Самі жителі Кубер-Педі теж живуть фактично в норах: їхні будинки практично повністю розташовані під землею, зовні видно тільки двері і дах. Майже гоббітське поселення!

Майже маєток Торбинів, навіть двері зелені!

Втім, жити в Кубер-Педі не під землею, а над нею мало хто наважиться: село розташоване в пустелі, і 40 градусів вище нуля тут - звичайна температура (і навіть не найвища). Будинок над землею і будинок під землею коштують абсолютно однаково, проте в наземному будинку величезна кількість грошей йде на систему кондиціонування - інакше тут не вижити, особливо влітку. А мешканці підземних нір кондиціонерів не ставлять взагалі, що дає змогу дуже сильно заощадити. Крім підземних будинків, у селі є підземні магазини, підземні готелі і навіть дві підземні церкви!

Навколо села активно йде видобуток опалів; тут немає великих шахт, натомість земля порита безліччю дрібних. Річ у тім, що австралійські закони дозволяють місцевим жителям самим видобувати копалини, за відсоток державі, звісно. Тож місцеві старателі-аматори копають скрізь, де тільки можна; деякі влаштовують розкопки навіть на власних ділянках! Ті ж, хто не може ні купити, ні орендувати техніку для видобутку, займаються тим, що просівають сміття, яке залишилося від більш щасливих товаришів, і навіть у ньому часом примудряються знаходити опали.

На фото: підвіс «Мислетворець» з опалом

Яшма. Найвідомішого, найулюбленішого і найславетнішого майже в усіх культурах каменю годі й шукати! Яшму люблять всюди, від Британії до Китаю, і видобувають у найрізноманітніших куточках світу: в Індії, у Мексиці, на острові Мадагаскар, у Бразилії...

На фото: каблучка «Фангорн» із червоною яшмою

Багате й неймовірно гарне родовище яшми розташоване у Венесуелі, в регіоні під назвою Гран-Сабана: тут знаходиться Яшмова ущелина з кам'яними схилами, на яких проступають яшмові жили, та Яшмова річка, русло якої - цілий розсип яскраво-червоного каміння. Фантастичне видовище! Щоправда, тут яшму не видобувають: Гран-Сабана - національний заповідник. Утім, у кого б піднялася рука копати шахти серед такої краси?

Так виглядає Яшмова річка

За яшмовими шахтами потрібно їхати зовсім в інші місця, і, до речі, зовсім не обов'язково в Бразилію чи Індію. Унікальний різновид яшми під назвою «келлервальдер» видобувається зовсім недалеко - на півдні Німеччини в горах Келлервальд. Цей камінь має такий вигляд, ніби на темно-червону яшму накинули золоту чи срібляну сітку. Келлервальдер видобувається тільки в тих горах, на честь яких названий, більше його ніде не знайти. У якомусь сенсі він - ще більша екзотика, ніж індійські самоцвіти!

Гранат. Цей камінь теж можна знайти в найнесподіваніших місцях: Китаї, Танзанії, Бразилії, Австралії, навіть у Норвегії. У різних куточках світу видобувають гранат різного кольору - насичено-червоного, пурпурного, рожевого, навіть жовтого.

На фото: каблучка «Білий лис» із гранатом

Але найкрасивіші гранати, на загальну думку, видобувають у Чехії. Там же можна знайти унікальний зелений гранат. Він відрізняється від «класичного» червоного не тільки незвичайним кольором, а й абсолютно фантастичним походженням. Річ у тім, що цей камінь - метеоритний. Зелений гранат, або влтавін (від назви Влтави, річки, на якій стоїть Прага) - камінь трав'яно-зеленого відтінку, вся поверхня якого немов покрита хвилями. Навіть у необробленому вигляді він має дуже вражаючий вигляд - немов би шматочки застиглої влтавської води.

Почасти це навіть не метафора: влтавін - не що інше, як стрімко застигла розплавлена порода, що стрімко застигла. Колись давним-давно, не менше 15 мільйонів років тому, на територію сучасної Чехії впав метеорит. Він врізався в землю, розплавив породу, і «бризки» рідкого каменю розлетілися на багато сотень кілометрів, а за деякий час застигли і набули ніжно-зеленого кольору. Влтавін можна зустріти тільки в Чехії, і його «родовища» (якщо їх можна так назвати) зазвичай дуже маленькі; можливо, десь і ховається місце падіння метеорита з величезними покладами зеленого граната, проте людям воно поки що не відкрилося.

Необроблений влтавін

Вивчення географії дорогоцінних каменів може завести в найнеймовірніші куточки Землі. Однак унікальні коштовності часто ховаються зовсім поруч. Чи не для того потрібна географія, щоб бачити чудеса у себе під ногами?

Женя Орінго