Маємо для вас дещо справді особливе — анонс книжки «Материзна». Ця історія, що вже зовсім скоро вийде з друку у видавництві Creative Women Publishing, створена...

...Анастасією Литвиненко — українською письменницею, добре знайомою спільноті Орінго за низкою статей і проєктом «Літературна вітальня» на форумі.

«Материзна» — психологічна повість про дорослішання та материнський спадок; та у двох рядках усю її красу й напругу не вмістити. Тож спеціально для Орінго ми запросили Анастасію трохи детальніше розповісти про сюжет, історію створення книжки та перші враження від видання.

Щойно рукопис стає книгою, тобто вбирається в обкладинку та встає на полички книгарень, він уже не належить авторці. Він стає чим завгодно. Текстом для цитувань, обʼєктом критики, улюбленим твором, що тримають на робочому столі, чи мішенню хейтерів. Співчувати автору в цей момент чи вітати — питання дискусійне.

Тільки не питайте, навіщо я це зробила!.. 

Волію називати цю книжку дебютною, хоча насправді це не так. Але перша прозова, і це зовсім інший голос, інший підхід. Розповідати історії — відповідальна робота, але врешті-решт комусь та належить. То хай це буду я.

Це повість, яку читачі будуть ототожнювати з власними родинними історіями. У «Материзні» є всі складові хорошого, теплого читання. Отримаєте її зараз, на свята і після свят, і стане втричі тепліше, бо найголовніше, чого б я хотіла від її читачів — це щоб по всій країні почали дзвонити телефони. Так, ви захочете набрати мамам і бабусям, дітям, сестрам і племінникам. Обійняти близьких. Здмухнути пил з фотоальбомів, які ви зберегли (і може, як і я, евакуювали з-під ворожих ракет).

Про що вона, якщо коротко? Про родичів. Навіть про отих, знаєте, які вам зовсім не родичі, а так, триюрідної бабки онучатого племінника кума. Таке дивне, противне, чуже — а родичка, ти диви. А для кого? Та для всіх. Я написала книжку про молодих, дорослих і стареньких, щоб і молоді, і дорослі, і старенькі відчули себе причетними.

Невеличка «Материзна» творилася чимало років, якщо рахувати від ідеї до публікації. І маю честь сказати, що крім усіх моїх серйозних письменницьких студіїй та освіти, саме Орінго-простір довгий час був моїми «ранковими сторінками». Звісно, художній текст і есей відрізняються, але головний інструмент письменника — дисципліна (і ще дещо, але це поки секрет). І саме щоденне чергування на варті блогу Орінго дало мені можливість побачити, що і в прозі я ладна непогано доткнути слова одне до одного.

Та годі вже про себе. Ви заслуговуєте на ексклюзив, і я залюбки розповім більше і про сам текст, і про письменницькі таємниці, і про шлях до видання, і про те, чому в наш час на книгу треба знімати трейлер, і про все-все-все. Навіть про прикрасу, яка допомогла мені дописати кульмінаційні десять тисяч знаків. Бо я є і залишаюся частинкою спільноти Орінго. А поки лишаймося у передпремʼєрному очікуванні — чекати лишилося не так і багато. 

Дякую безмежно просто за те, що ви є. Такі чудові, такі залюблені в книжки і красу, такі чуйні і підтримливі. Ті, хто тримає кола Орінго.

З нетерпінням очікуємо на перші примірники: вже замовили для Таємної кімнати особливі екземпляри з автографом, також можна зробити передзамовлення у видавництві. А поки книжки ще не потрапили до наших рук, запрошуємо надихнутися інтерв'ю з Анастасією на сайті видавництва та буктрейлером — від його перегляду навіть сироти йдуть по шкірі, бо озивається щось дуже глибинне…

І ще одна ексклюзивна приємність: у коментарях до цієї новини можна поставити Анастасії запитання про «Материзну». Незабаром зберемо їх у великий окремий матеріал.

З любов'ю, команда Орінго