Мої захоплення- не завжди вважала їх за  хобі. Вони просто частина мого життя. Книги- бібліотека, яку збирали батьки, і звичайно ж ми з чоловіком. У ній журнали Нива та Літературні альманахи моєї прабабусі, фотоальбоми та альбоми з мистецтва. Читати з початком війни не могла зовсім. Купила книгу Ярослава Грицака "Подолати минуле" та силою змушувала себе хоча б сторінку прочитати та зрозуміти що написано. Розум відмовлявся приймати будь-які тексти.
Рослини-ботанічний сад стиснувся до стійки з сукулентами. Мені подобається їхня витривалість і життєстійкість. 
Вже два роки навчаюсь робити прикраси. Почалося з необхідності перенизати гранатове намисто. Тепер стоси коробочок з бусинами займають велику площу мого письмового столу. Перед початком війни я зробила комплект з трьох бус-бурштин, перламутр, і цитрин. Керамічна підвіска українського атора мене неймовірно зачепила. Лебідь, що злітає вгору. Сила та краса. Ще одна підвіска того ж автора лежала і чекала на ідеї У перший тиждень війни я знайшла компаньйонів для неї - смарагд і азурит. Раніше ідеї форми, кольору, матеріалу виникали начебто самі, поки я перебираю камінчики. Це було як розповісти історію, лише намистинами.
З початком війни максимум що я можу-це доторкнутися до бусин. Сподіваюся бажання робити намисто повернеться до мене. Або трансформується у щось інше.