Поруч з десятками «фотогенічних» книжок з чудовими обкладинками, яскравими ілюстраціями та захоплюючими сюжетами є на поличці одна скромна, навіть непримітна, потерта, з пожовклими від часу сторінками та простими і водночас такими пробуджуючими уяву ілюстраціями. А в ній  - найпрекрасніші моменти мого дитинства, коли я повністю поринала у вигадані письменниками історії, які проте ніяк не назвеш суто дитячими, в будь-якому разі я їх досі обожнюю. І незалежно від того, де у цей час перебувала – на подвір'ї, в кімнаті, на кухні чи в ліжку - щонайменше на півгодини мене оточував...ні, не просто казковий світ, а "Майже як у житті"... Світ, настільки гармонійний, що здавався майже реальним, зачаровував і вабив...

До речі, в обкладинки та лабрадора в "Гармонії" є дещо спільне. Лабрадор неймовірно потайний, і свою прекрасну іризацію показує тільки під кутом, непридатним для фотографування з книгою, а так - мімікрує під неї )) І книга теж - зовні непоказна, а всередині - вся краса англійської літературної казки...

У безцінні миті на самоті з книгою я зацікавлено читала про складні відносини сім’ї Отісів з Кентервільським привидом— історію водночас кумедну та пронизливо зворушливу — ще не здогадуючись, що через багато-багато років познайомлюся з маленьким привидом-"Лунатиком" у сріблі … Як справжній привид, він також не любить фотографуватись.



  Оповідання ж Кіплінга тішили екзотичними декораціями, персонажами та їх пригодами. Хіба можна забути маленькуТаффі, тобто Таффамай Металлумай, "Девочку, которую нужно хорошенько отшлепать-за-то-что-она-такая-шалунья"? Якщо хочете дізнатися, як нею був написаний перший лист та про нелегку долю першого посланця, обов'язково почитайте оповідання "Як було написано першого листа". Відколи я познайомилась з "Орінго", для мене ця історія асоціюється з рисунками на шинці каблучки «Африка». "Я нарисовала, как она подняла руки, потому что я знаю, что она будет рада видеть тебя" :)



 "Кішка, яка гуляє на самоті" - це все, що ви хотіли знати таємничу природу кішок та котів, зокрема мого «Сновидця» Моріса - істинного котика з характером, який з'явився несподівано та спонтанно і став справжнім улюбленцем.



А про казку-легенду "Краб, який бавився з морем" так нагадує підвіс ""Тенеріфе"... Таємниці припливів та відпливів, рибальські човники, діловиті краби - і одягаючи підвіс, і перечитуючи історію, ніби відчуваєш легкий подих морського бризу.



Тому, коли в пошуках літературних скарбиків у в своїй колишній дитячій кімнаті, яка зараз є літньою резиденцією мого  сина, я побачила знайому сіру книжечку з напівстертою тисненою золотом назвою, сумнівів, про що буде моя розповідь, вже не було. Це одна з тих книг, які назавжди залишили слід у моїй душі та завдяки яким вона досі шукає (і знаходить!) дива навколо - у мінливій природі, у хорошій літературі, в неповторних прикрасах…