«Хранителька тепла» з’явилася в каталозі завдяки тринадцятій драматургічній сесії ювелірно-літературного клубу «Екслібрис». Саме тоді Оксана Олександрівна (Svokalek) намалювала ескіз підвісу, що розповідав про перемогу любові над війною, а трохи пізніше, як це водиться в Орінго, народилася і каблучка. Надійні срібні цеглинки, складена зброя і серденько, що перебирає на себе усю увагу – асоціації ніби і промовисті, але неоднозначні. Щоб глибше їх зрозуміти, доведеться відправитися у 411 р. до н.е.: саме тоді було написане першоджерело, тобто п'єса Арістофана.

На фото: каблучка та підвіс "Хранителька тепла"

Що взагалі являє собою «Лісістрата»? Комедію знаменитого античного драматурга Аристофана хтось називає антимілітаристським маніфестом, хтось – жахливою вульгарністю. Утім, як впевнено скаже вам студент філологічного відділення, майже будь-яке творіння Аристофана – це і те, й інше одночасно.

Аристофан в античності мав славу скандального і зухвалого автора, і одразу з двох причин. По-перше, він як ніхто володів грецькою нецензурною мовою, а більшість його комедій в оригіналі –справжня енциклопедія античного мату, але при цьому вельми поетичного і майстерного. По-друге, Арістофан мав особливу чуйку на гострі та скандальні теми і полюбляв непристойні жарти на теми, над якими взагалі-то посміхатися не належало: афінська демократія, релігія, мода на філософію... У «Лісістраті», чи не найвідомішому своєму шедеврі, Аристофан використав одразу дві болючі точки: міжусобна війна і жіночі права.

З першим за часів драматурга все було надто добре, а ось із другим дуже погано. Афіни вирішили здійснити військовий похід на Сицилію – і  він провалився: знаменитий непереможний афінський флот розгромили, скарбниця виснажилася, союзники після ганебної поразки почали віддалятися. Військові амбіції Афін обернулися катастрофою для самих Афін (як гарно звучить, погодьтеся? ).

На фото: підвіс "Хранителька тепла"

Ясна річ, що у всіх походах брали участь чоловіки. Жінки ж змушені були сидіти вдома і смиренно чекати загибелі чоловіка, розорення, злиднів, грабежу, а якщо все стане зовсім погано, полону і смерті... Величезний й оптимістичний вибір, як бачите, але вплинути на можливі варіанти афінянки ніяк не могли.

Арістофан, прекрасно бачачи ситуацію, задався питанням: якщо вже сильні й розумні чоловіки довели місто до такого жахливого стану, чи не краще було б передати право голосу слабким жінкам? І відповів він на це запитання цілком у своєму дусі: жінки не можуть воювати, не мають права виступати в зборах – але деякі важелі впливу на чоловіків вони все-таки мають. Варто тільки проявити трішки креативу…

І ось жінки відмовляють чоловікам у виконанні подружнього обов’язку, а далі – запираються в Акрополі, де зберігається військова скарбниця, і використовують цю перевагу, як аргумент у переговорах щодо встановлення миру.

На фото: каблучка "Хранителька тепла"

Ім'я головної героїні, яка придумала такий план – «Лісістрата» – перекладається як «та, що розпускає військо». Вона – дуже незвичайна героїня грецької трагедії: розумна, рішуча, гостра на язик. Таких жінок грецький театр ще не бачив! Особливо радує те, що їй все вдається: план спрацьовує, і, помучившись якийсь час, грецькі солдати розуміють, що проводити час у компанії дружин набагато приємніше, ніж плисти на край цивілізованого світу і битися з іншими греками. Справжнє торжество еросу над танатосом, буйне, непристойне (все-таки Аристофан писав) і нестримно оптимістичне.

Мрія зупинити війни відгукується у серцях багатьох – принаймні тих, хто не розпочинає ворожнечу і не наживається з нею… Чого ж дивуватися, що з плином часу комедія Аристофану лишалася гостроактуальною: її перекладали, передруковували, переосмислювали, одних екранізацій було не менше сімнадцяти!  

«Читаючи рядки Арістофана, відчуваю до мурашок, як із давньогрецької комедії постає незламний дух жіночої сили. І зовсім не важливо, в якому місті і в якому столітті штурмуються стіни – жінка не може хотіти війни. Але якщо зачеплять її дитину, сім'ю, дім, країну, то не буде покірності й пощади», – писала Олена Маслова у прем’єрі 2020 року. З тих пір ми встигли переконатися: українські жінки не вміють коритися, але пречудово вміють берегти…

І як би не лютувала війна, поки над стінами кожної домашньої фортеці світиться любляче серце – надія є.

Ольга Орінго