Літо увірвалось в наше життя не за календарем. Воно засліпило сонячними зайчиками коли ми тільки недавно затулялись шаликами й легкими жакетами від перемінливої весняної погоди. Запахтило пухнастими гілками квітучого бузку, від душі нагодували ранніми ягодами. А зараз, ніби вибачаючись за завчасний візит, вже бавить, запрошує прохолодою річкової сині.
Літо можна впізнати за ароматом, помітити його нестримну ходу за ягідно-солодким смаком, почути через м’який килим соковитої трави й невпинне дзижчання жуків. Та навіть без всіх цих ознак літо відчувається просто в повітрі, його лагідне дихання на своїй шкірі не сплутати ні з чиїм іншим.
Попереду у нас три особливих місяці, щирі на яскраві почуття, перед якими не встоїть навіть заіндивіле серце. Мабуть, літо для того й існує в світі, щоб ми встигли відтаяти після випробувань зими, вивільнивши місце для щастя. Про це влучно сказав Альбер Камю і його вислів став крилатою фразою: «Серед зими я виявив, що в мені було непереможне літо».
І гадаю, що гарним побажанням для всіх нас на це літо стануть рядки видатної української поетеси Ліни Костенко:
Що в нас було? Любов і літо.
Любов і літо без тривог.
Оце і все. А взагалі-то
Не так і мало, як на двох.
Щасливого, щирого на радісні почуття та спокійного літа, друзі!
Наталія Орінго