Історія ляльки- мотанки починається ще від культури Трипілля. Ці поселення людей на території, яка зараз називається Україною, були ще до формування Київської Русі, і саме звідси надалі прабатьки слов'ян почали своє розселення на північ, північний схід, тобто території, що нині є частиною сучасної Росії. Це розселення вглиб Великого Лісу проходило по річкових артеріях, так племена рятувалися тікаючи від набігів кочівників, залишаючи свої багаті чорноземом землі Великого Степу.
Трипільські поселення зародилися в 5400 до н.е. Сама цивілізація жила близько двох тисяч років, до 3200 року до н.е. Сліди цієї цивілізації вперше були виявлені в 1897 році під Києвом, біля селища «Трипілля», звідки і пішла назва. Археолог, який виявив це життя - Вікентій Хвойка.
Цивілізація у свої кращі часи була дуже розвинена: міста росли одне за одним, в них процвітали ремесла, мистецтво, зводилися архітектурні культові споруди, почала розвиватися писемність. Територія її, користуючись сучасними географічними поняттями, простягалася між Трансільванією і Дніпром, Волинню і Чорним морем. Художня кераміка Трипілля була дуже високої якості і послужила базою для виникнення кераміки античності 2000-1850 років до н.е.
Культ Великої матері, сонце і його зображення у вигляді спіралі, хреста, кола, бик як символ багатства і землеробства, символи неба, води. Поклоніння заслуговували і сили природи - Небо, Сонце, Земля, Вода. Ідея устрою світу в три яруси, можливість відродження людської душі через проведення магічних ритуалів. Були створені вівтарі у вигляді хрестів, чаші для наступних жертвоприношень, храми різних культів, які були досить складними архітектурними конструкціями.
Особливе місце займала фігура жінки в культурі Трипілля. До неї підходили з повагою, про що говорять численні жіночі зображення, статуї, фігурки. У кожному поселенні археологи знаходили фігури Богів з глини. Статую Богині-Матері було символом родючості та материнства, і часто зображувалося як богиня Макош, відома у слов'ян, яка тримає підняті вгору руки.
Зараз саме на жіночих плечах тримається основна українська складова- оберігати, благословляти, молитися, підбадьорювати, підтримувати та рятувати серцем.
У своєму ескізі я поєднала символи, що свідчать про продовження роду( стилізація під дерево життя), та класичне зображення ляльки - мотанки( перехрестя ниток на « обличчі»), оздобивши « голову» маленькими пелюстками « соняшника» між орнаментом « хвиль». Прикраса прямокутна( кулон), а розмір вже на розсуд майстра. Головне зберегти всі символи, щоб вони чітко простежувалися.
Назва прикраси « Відродження». А якби цей амулет ще й вийшов на Івана Купала, то став би справжнім оберегом)( мрії мої, думи мої).
