Якщо стати у самому серці Харкова, на площі, де один на одного дивляться Держпром та Каразінський університет, побачиш не тільки монументальні будівлі, а й зелену хвилю. Дерева й квіти, гілки й пелюстки, все тягнеться до неба, росте, радіє, дарує нам свіже повітря й красу…

Якщо стати у самому серці Харкова, на площі, де один на одного дивляться Держпром та Каразінський університет, побачиш не тільки монументальні будівлі, а й зелену хвилю. Дерева й квіти, гілки й пелюстки, все тягнеться до неба, росте, радіє, дарує нам свіже повітря й красу…

Вітаючи рідне місто з його Днем, ми зазвичай не забуваємо підкреслити, що Харків не тільки найулюбленіший, а й найкрасивіший. Значну частину цієї краси дарують наші парки, гідропарки, гаї, зелені алеї, випестувані навіть у війну клумби… А ще немаловажно, що у створенні міста-саду беруть участь не тільки (а іноді і не стільки) працівники Зеленбуду, а й містяни.

Отож на честь сьогоднішнього свята пройдемося, хоча б подумки, по нашому саду 

На фото: сережки "Ханамі 2"

Ось на Аерокосмічному (минулому Гагаріна) проспекті квітнуть сакури. Ще зовсім тендітні, деревця-прутики, але гілки рясно вдягнуті цвітом. Й не дивно, адже цей сорт називається «Рожева піна». Колись його без проблем можна було придбати в Малій Рогані під Харковом, але потім розплідник дерев розбомбили… На щастя, тут у справу втрутився мешканець Харкова,  Юрій Білозеров, який вирішив висадити алею сакур – і замовив їх у розплідника. Колись він бачив таку алею у Ужгороді й мріяв про схожу у Харкові. Втілити мрію вийшло під час війни…

Більшість дерев пан Юрій посадив сам, але допомагали йому й мешканці домів на проспекті. Сакури вже прийнялися і встигли розквітнути, а Юрій планує продовжувати робити Харків більш зеленим і отримав від розплідника нові саджанці. "Я це люблю, це моє місто, я люблю садити, мене це радує і надихає", - каже він. А ще у доброго мага дерев вдома живе гарний котик!

Фото: Микита Ольховський

Ще за одною цікавою історією зелених див мали щастя спостерігати мої батьки, що живуть зараз у районі Задержпром’я. Отож, уявіть собі, весна 2022 року, місто тихе й досить безлюдне. Біля одного з домів порається на клумбі літній чоловік. Він перекладає камені з місця на місце, копає й перекопує землю, приносить якісь саджанці, розсипає з паперових пакетиків насіння… Все це дуже зосереджено, не вступаючи у розмови. Нечисленні сусіди дивувалися, посилилося здивування, коли наприкінці весни нічого не розквітло…

…та наступного року праця й терпіння були винагородженні – клумба виявилася справжнім взірцем ландшафтного дизайну! Тепер там весь час змінюють один одного сезонні квіти, запаморочливі аромати зігрівають серце, а сусіди ходять до дивного чоловіка радитися про свої рослини: він виявився викладачем біологічного факультету і дуже любить свою справу. Точну локацію називати не буду, але якщо ви пройдете по відомому мостику біля зоопарку й трохи поблукаєте у тому районі, то без сумнівів побачите дуже красиву клумбу 

На фото: сережки "Примула"

Важко уявити Харків і без красенів-дубів. Колись на місці парку Шевченко шумів дубовий гай, зберіглося кілька дубів поважного віку й до сьогодення. Розташовані у самому центрі міста, вони привертають на себе захоплену увагу багатьох. А от про Саржинський дуб, розташований біля озера у Лісопарку, знає мало хто – і дарма! Цей велетень неможливо охопити навіть вп’ятьох.

Довгі роки ним опікувалася моя знайома, пані Наталя (вона й надала фото дубу вище), з небайдужими друзями: лікували, захищали від спилювання... Ось що вона розповідає про нього: 

«Скоріш за все, це залишок тих лісів, які були тут до побудови Харківської фортеці та прилеглих хуторів. Я би сказала, що це перлина дубрави нашого Лісопарку. Можливо, найстарший дуб Харкова, несправедливо забутий. ...

Справа в тому, що біля 12 років в тому в Саржинський дуб потрапила блискавка, на другій моїй світлині там чітко видна обвуглена частина, темна пляма з правого боку. Ми намагалися його врятувати, але нас була жменька волонтерів-ентузіастів. Зараз у дерева залишається одна життєздатна велика гілка, ще одна вже лежить поруч, на огорожі. Чи можлива нова поросль від коренів - не знаю, треба запитувати у фахівців, які спеціалізуються на деревах такого віку».

На фото: підвіс "Сила життя"

Скільки ж їх таких, добродіїв, що саджають, оберігають, пестують та роблять наше місто зеленішим? Важко навіть уявити… Пригадалася й ще одна історія: у 2014 році, коли коліщата війни тільки розкручувалися, стовбури дерев, розфарбовані у жовто-сині кольори, стали ще одним символом протесту. Активісти помічали таким чином дерева вздовж проспекту Героїв Харкова, на Гімназійній набережній, на площі Поезії, стверджуючи: в Харкові раді будь-яким людям й кольорам, окрім тих, що намагаються пропхнути сюди триколор – і навіть наші дерева будуть опиратися!

… Я виросла біля парку Зелений гай (ті, хто знають, про який район співає пан Жадан в «Мальвах», напевне, знають і де це ). Рок за роком цей сонний занедбаний парк потроху змінювався – іржавіли та замінювалися новими атракціони в парку розваг, гладшав спокійний конячка, що возив дітлахів, з’являлися клумби, іноді гарні, а іноді досить химерні. Та свічки каштанів, що спалахували уздовж алей навесні, тополина завірюха влітку, золото-червоні візерунки кленів восени лишалися незмінними – і ні сірі пазурі часу, ні чорні пазурі війни не змогли спаплюжити їхню красу.

Сподіваюся, в кожного з харків’ян є в серці заповітне зелене місце – і хай воно завжди квітне, хай квітне наш Харків!

Ольга Орінго