Творчість Антуана де Сент-Екзюпері нерозривно пов'язана з темою відповідальності. Найчастіше її асоціюють із "Маленьким принцом" та його знаменитим афоризмом про відповідальність за тих, кого приручили. Безперечно, "Маленький принц" є твором, де відповідальність постає однією з центральних тем. Вона пронизує стосунки між персонажами, їх ставлення до своїх планет, до квітки, до лиса. Однак філософія цього твору, на мою думку, навряд може бути зведена лише до однієї, хоч і влучної цитати. 

Маленький принц та баобаби, авторська іллюстрація

У "Маленькому принці" філософія відповідальності розкривається через декілька важливих аспектів. По-перше, це відповідальність за власну планету — алегорія нашого внутрішнього світу та безпосереднього оточення. Маленький принц регулярно доглядає свою планету, видаляє паростки баобабів, які можуть її зруйнувати. Це метафора необхідності постійно контролювати руйнівні тенденції в собі та суспільстві. По-друге, це відповідальність за стосунки. Принц і його троянда поступово усвідомлюють, що справжній зв'язок вимагає взаємної турботи, терпіння та відданості. По-третє, це екзистенційна відповідальність за власні рішення — покинувши троянду, принц усвідомлює тягар свободи вибору та відповідальність за наслідки своїх дій.

Сережки "Приручи мене"

Особливо цікаво, що в "Маленькому принці" відповідальність розкривається через парадокс: з одного боку, вона обмежує свободу (пов'язує зобов'язаннями), а з іншого — надає життю справжній сенс. У діалозі з Лисом принц розуміє, що стати "єдиним у цілому світі" для когось — це і є справжнє щастя, навіть якщо це означає взяти на себе відповідальність і відмовитись від безтурботності.

Важливо, що Сент-Екзюпері розглядає відповідальність не як абстрактний моральний обов'язок, а як емоційний зв'язок. "Ти назавжди залишаєшся відповідальним за тих, кого приручив" — це не тягар, а природний наслідок любові. Таким чином, у "Маленькому принці" відповідальність постає не як зовнішній примус, а як внутрішня потреба люблячого серця.

Обкладинка першого видання "Планети людей", 1939 рік

А ще більш глибоким, зрілим та багатовимірним дослідженням феномену відповідальності можна вважати інший шедевр Сент-Екзюпері — "Планету людей". Це не просто збірка авіаційних спогадів, а глибокий філософський роздум про місце людини у світі. В центрі твору  ідея єдності людства, нашої спільної долі та відповідальності за неї. Погляд з висоти пілотської кабіни дозволяє Сент-Екзюпері бачити людські поселення як вогники в темряві, що підкреслює як вразливість окремої людини, так і нерозривний зв'язок між усіма мешканцями планети. "Ми всі населяємо одну планету, ми всі — екіпаж одного корабля". Така думка багаторазово підкреслюється автором і формує основу його філософії колективної відповідальності.

Сент-Екзюпері у кабіні свого літака Lockheed P-38 Lightning

Професійний досвід льотчика в "Планеті людей" стає моделлю відповідальності, що виходить далеко за рамки службових обов'язків. Для Сент-Екзюпері професія — це насамперед покликання та місія. Кожний епізод порятунку товаришів, як-от пошуки загубленого в пустелі Гійоме, розкриває глибину відповідальності за іншого. "Величина людини — в її почутті відповідальності", — пише автор, демонструючи, як через професійну діяльність реалізується фундаментальний вимір людяності.

Особливу увагу Сент-Екзюпері приділяє відповідальності за планету. Авіатор бачить Землю в цілісності, без політичних кордонів, як єдиний живий організм. Ця перспектива породжує екологічний аспект відповідальності, який випереджає свій час: "Землю не успадковують від предків, її беруть у борг у нащадків". Така позиція суттєво поглиблює уявлення про відповідальність, розширюючи її часові межі до майбутніх поколінь.

Для Сент-Екзюпері відповідальність — це онтологічна характеристика, яка власне і робить людину людиною. В епізоді з берберами, що рятують його після аварії в пустелі, письменник демонструє, як прийняття відповідальності за Іншого долає культурні, мовні та релігійні бар'єри, виявляючи автентичну людяність. Протиставляючи "людину відповідальну" "роботу цивілізації", автор формулює свій гуманістичний ідеал.

Сент-Екзюпері стоїть біля уламків свого літака Caudron Simoun у Сахарі, 1935 рік. Фото Frankfurter Allgemeine Zeitung

Особливо гострий вимір відповідальності розкривається в кризових ситуаціях. Аварія в Лівійській пустелі стає для Сент-Екзюпері не лише випробуванням на виживання, але й екзистенційною ситуацією, де кожне рішення має безповоротні наслідки. Свідомо обираючи ризик смертельно небезпечних польотів, він демонструє, що справжня відповідальність часто вимагає самопожертви.

Цікаво простежити в "Планеті людей" діалектику свободи та відповідальності. Парадокс полягає в тому, що саме через добровільне прийняття відповідальності людина досягає вищої свободи. Політ, як метафора свободи, неможливий без жорсткої дисципліни та відповідальності. Ця ідея перегукується з екзистенціалістською концепцією "приреченості до свободи" та відповідальності як її невід'ємного аспекту.

Відповідальність перед культурою та цивілізацією — ще один важливий аспект філософії Сент-Екзюпері. В умовах наростання тоталітаризму та загрози війни (твір написано в 1939 році) автор наголошує на відповідальності кожного за збереження гуманістичних цінностей. Протиставляючи "справжні" цінності (дружба, відвага, відповідальність) "фальшивим" (комфорт, безпека, споживацтво), він закликає до відповідальності за духовний вимір цивілізації.

Нарешті, в "Планеті людей" відповідальність постає як джерело сенсу життя. В умовах абсурдного світу, перед обличчям пустелі та смерті, лише відповідальність надає людському існуванню автентичності та значення. "Бути людиною — означає відчувати свою відповідальність", — ця теза пронизує весь твір, пропонуючи етичний орієнтир у дезорієнтованому світі.

Філософія відповідальності Сент-Екзюпері, викладена в "Планеті людей", залишається надзвичайно актуальною для нашого часу. В епоху глобальних викликів — від екологічної кризи до соціальної атомізації — його концепція колективної та індивідуальної відповідальності пропонує духовний орієнтир. Багатовимірність цієї філософії виходить далеко за межі популярної цитати з "Маленького принца", запрошуючи нас до глибшого осмислення нашої відповідальності перед людством, планетою та майбутнім.

На фото: підвіс "Слони та баобаби"

"Планета людей" сприймається як один із найбільш глибоких досліджень феномену відповідальності в світовій літературі. Багатогранність цього феномену — від професійного обов'язку до онтологічної характеристики розкривається через особистий досвід автора, створюючи глибоко автентичну та переконливу філософську візію.

Отже — ми відповідальні за тих, кого полюбили. Тому що саме любов, а не моральний обов'язок чи соціальний тиск, народжує справжню відповідальність. У творчості Сент-Екзюпері любов не є сентиментальною емоцією, а глибоким екзистенційним станом, що перетворює відповідальність із зовнішнього примусу на внутрішню потребу. Коли ми справді любимо: чи то людину, чи планету, чи професію, чи ідеал — відповідальність стає не тягарем, а радістю, не обмеженням свободи, а її найповнішим вираженням. Любов робить нас вразливими, але саме ця вразливість і є джерелом справжньої людяності.

Таким чином, філософія відповідальності Сент-Екзюпері не накладає на нас зовнішні окови, а розкриває внутрішні крила.  Крила тих, хто усвідомив, що бути людиною — означає любити і нести відповідальність за цю любов перед усім світом.

Наталія Крюковська для Орінго