Примітивні чорно-охряні силуети на темних стінах печер — так з погляду сучасних людей виглядають художні фантазії прадавніх пращурів. Та для вчених це дещо більше, ніж просто ранній прояв мистецтва.

Що робить нас людьми? Хтось вважає головною ознакою людства вміння спілкуватись або керуватись мораллю. Є теорія, що наші давні предки стали розумними людьми, коли почали піклуватись одне про одного: лікувати хворих та ховати померлих. Зауважте, в більшості версій мова йде саме про поведінкові риси, в той час, як фізіологія є хоча і важливим, але не основним фактором.

Вчені аналізували розміри кісток Homo sapiens, яким приблизно 200 000 років, і доходили висновку, що мозок тієї прадавньої людини був за розміром приблизно як наш. Людству знадобилось ще 100 000 років, щоб набути сучасної форми мозку, а разом з нею й мозкові оболонки, подібні до наших. Та це зовсім не означає, що ті доісторичні люди могли робити такі самі наукові відкриття, винаходи, будувати складні споруди та конструювати механізми. Проте однією з ключових рис поведінкової сучасності є здатність використовувати, інтерпретувати та реагувати на символи. І неандертальці, і люди розумні виказували подібні здібності, але поки що першість була за Homo sapiens. Наприклад, у випадку з прикрашанням тіла мінеральними пігментами та черепашковими намистинами ще достеменно невідомо, навчились неандертальці цього самі чи перейняли від африканських популяцій Homo sapiens. Але є дещо, що надихає вчених приписувати неандертальцям більш складні поведінкові риси, ніж вважалось раніше. І підтвердженням цьому є наскельний живопис. Попри те, що довгий час відкриття печерних «художніх галерей» зараховували у досягнення Homo sapiens, останні дослідження проливають більше світла на їхнє походження.

Головні труднощі в дослідженні цих малюнків раніше були пов’язані з точним датуванням. Метод радіовуглецевого датування, на який зазвичай покладаються археологи, неможливий без органічних слідів у зразках. Печерне мистецтво, однак, часто виготовляється з пігментів на мінеральній основі, які не містять органіки. Тому для визначення віку доісторичних «картин» кращим варіантом є аналіз геологічних утворень, таких як сталагміти та сталактити. Вони часто зустрічаються в композиції печерних малюнків, що дає змогу використовувати цю техніку для обмеження віку, не впливаючи на саме мистецтво.

Досліджене цим методом печерне мистецтво у Ла-Пасьєга , на півночі Іспанії, в Ардалесі , на півдні, та у Мальтравізо, на заході центральної частини Іспанії, вчені знайшли малюнки віком понад 66 000 років. А це значить, що в кожній з печер малюнки були створені принаймні за 20 000 років до прибуття Homo sapiens у Західну Європу. Вони вперше показують, що неандертальці створювали печерне мистецтво, і це не була одноразова подія. Подібні типи малюнків — червоні лінії, крапки та ручні трафарети — також знаходять у печерах в інших місцях Європи. Тож їхніми авторами також могли бути неандертальці. До речі, знаєте технологію створення трафаретів у вигляді долонь? Скоріш за все первісні художники через рот спльовували або видихали хмаринку фарбника на притиснуту до стіни руку. Фарбою слугували охра, марганець та деревне вугілля. 

Про те, що ці малюнки мали особливе значення для їхніх творців свідчить не тільки спосіб, а й місце нанесення. Деякі з них намальовані в самій глибині печер, де неможливо працювати без джерела світла. А його потрібно було не тільки принести, а й підтримувати тривалий час. Часто місцем для творчості обирали закутки з низькими стелями або дивовижними сталагмітовими утвореннями. Значущим символам значущі місця.

Так, і барвисті долоньки, і більш складні за сюжетом малюнки людей та тварин є вікном у свідомість найперших художників. За допомогою складних апаратів вченим вдається зчитувати з поверхні каменів навіть бліді, залишкові сліди колишніх малюнків, ділити сюжети за темами та символічною значущістю, визначати склад фарбників та техніку нанесення. Та їм поки ще не відкрилась головна істина — знання того, що саме надихнуло доісторичних людей на створення цих «полотен».

В цьому сенсі майбутнім дослідникам нашого часу пощастило куди більше. Тільки уявіть, як вчені через тисячі років вивчатимуть, наприклад, срібний амулет, зібраний з крихітних символів позабутого минулого. Для чого він був створений? Тут і без складних технологій все зрозуміло: просто одним людям захотілось поділитись з іншими радістю, подарувати посмішку та можливість доторкнутись до мистецтва. 

Наталія Орінго