Хостинг фотографий для пользователей Оринго
Чат с менеджером

Поставити питання

 
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Чи потрібно дитину вмовляти читати книжки?

Вважаю, що вмовляти, а тим більш примушувати, ніякого сенсу немає. Як людина, завжди існує одночасно в декількох вимірах (нібито реальних і нібито вигаданих), знаю — шлях до книжок не буває стандартним, і якщо людині судилося любити читати, долю таку на козі не об’їдеш. Але чи можна якось долі цій посприяти? без понятия

Нуууу… Мабуть для цього й повинні існувати бабусі, щоб потроху сунути усюди носа та хоча б здалеку сприяти долі...  стеснение

З «окнигаренням» Антона в мене жодних проблем не було. Він почав читати рано, книжки любив і з самого малечку навколо нього оберталися на орбітах не лише мама-тато, а ще й бабуся, прабабуся і прапрабабуся, які обожнювали свого золотого хлопчика і читали йому вголос.  Дитячого садочка в Антона не було, як і в мене колись, а це, як виявилося, і є легкий родинний шлях до індивідуального формування особистості, розвитку уяви та жаги до читання. Коли Антон у шість років пішов навчатися до рідкісної тоді приватної школи, то мені залишилося просто підтримувати цю жагу, купляючи нові книжки та підкидаючи на стіл свої старі, до яких він гіпотетично міг проявити цікавість. 

 

468888f17413553d155130652345ed44.jpg

 

А от з Федором вже складалося інакше. Звісно, що з народження його оточували чудові книжки, Антон йому також багато читав, проте стрімкий розвиток цифровізації та дитячий садочок робили місію «окнигарення» трохи impossible… Мабуть, не варто розповідати, що обере нормальна дитина, якщо будуть перед нею одночасно мультфільми, трек з машинками, гра в телефоні та книжка?

Читати Федір почав вчасно, чітко по програмі підготовки до школи, бо якщо б раніше — то це педагоги не схвалюють, усім добре, коли діти в класі на приблизно однаковому рівні. І читав він те, що й потрібно для навчання…

 

d4cdbc954f5affca6e3002166b277c65.md.jpg

 

Скажу чесно, в мене навіть було відчуття, що світ змінився остаточно і хоча Федя надзвичайно схожий на мене зовнішньо й емоційно, подібність ця не означає любов до читання. Та потім щось потроху почало змінюватися: маленькі кроки, захопливі ілюстрації, невеличкі книжки з цікавими фактами, кумедні вірші — просто щоб тримав в руках книжку. І наші довгі розмови під час вечірніх прогулянок приводили к тому, що під кожну висловлену зацікавленість знаходилася книжка. 

Не завжди то були дитячі книжки. Коли мова зайшла про архітектуру, мої численні альбоми з творчістю Антоніо Гауді були у фаворі декілька місяців. Під захоплення камінцями підключилися не лише дитяча книжка та набор NATIONAL GEOGRAPHIC, а й гарно ілюстровані дорослі довідники.

Це перетворилося на справжній квест: що знайти незвичного, як зацікавити і при цьому не занудити його, не відвернути від досліджень світу, не перевантажити. У 2021 році в мене були плани на декілька років вперед. А потім прийшла розлука, мене відрізало майже від усіх можливостей.

Ніяке спілкування онлайн не замінить прогулянку в сутінках та розмови про усе на світі, не відтворить особливе відчуття єднання розумів, коли обом щось цікаво, не зважаючи на різницю у віці. Вимушена ізоляція від найголовніших рідних у казані війни — це теж своєрідні тортури, які не так помітно за загальним жахом того, що відбувається, але вони мають пролонгований вплив на країну та людей, бо потроху ламаються родинні зв’язки… 

Та довго сумувати не вмію і почала шукати вихід. Окрім того, що з радістю хапалася за кожну хвилину спілкування (навіть якщо це домашні завдання по математиці), я почала шукати нові цікаві стежки. Щось вигадувала сама, щось підхоплювала з інсайдерської інформації (про що говорить онук, що дивиться зараз, у що грає…), підбирала книжки та відправляла. 

По шкільній програмі Стародавній Єгипет? Чудово!  Тьяґо де Мораєс у яскравій книзі «Мумія з’їла мою домашку» розповідає про хлопчика, який випадково опинився у тому часі. Книга настільки захопила, що довелося за проханням Феді писати до видавництва «Читаріум» та з’ясовувати, коли перекладуть продовження, про гладіаторів. Обіцяли, що цього року, бо інакше доведеться йому читати англійською…

Зацікавився Чорнобильською катастрофою і серіалом «Чорнобиль»? Теж маю на це відповідь: майже наукову енциклопедію «Реактори не вибухають», щоб вразити фактами друзів та вчителів,  а також захопливе оповідання Антіна Мухарського «Кістяк з Чорнобиля», яке легко читається. 

 

8e71ba74a64f1cc837ba69dac6cc6f80.jpg

75171bde942d5d793f9b2143a7289a83.md.jpg

 

Цікавлять зірки та космічний простір? Давно чекала свого часу книжка Люсі та Стівена Хокінґів, «Джордж і таємний ключ до Всесвіту». Перша книга викликала справжнє море емоцій, попрохав продовження і тепер поїдуть до Словаччини ще одна або дві. Чому не всі п’ять, які заздалегідь маю у шафі? А щоб знову хотілось продовження і щоб вони не давили на нього кількістю сторінок. 

Бо потрібно ще почитати про нові пригоди у всесвіті Ґравіті фолз (несподівано захопив його цей мультсеріал та герої, коли восени тиждень гостював у мене), ще є цікаві енциклопедії, а також дві школи (словацька й харківська), теніс, друзі, стріми в ТікТоці, подорожі та усе, що може зацікавити моторного та енергійного козака в одинадцять років. 

Тому особливо приємно бачити таємні зйомки, як Федір читає сам або своєму молодшому братику Оскару, якому вже майже три роки. Теплішає на душі, коли шлях «окнигарення» продовжується і зникає відстань, бо зараз мій золотий хлопчик читає звичайну паперову книжку. Читає з задоволенням, а не тому що треба... стеснение

 
25ce16e198aedadd2150e175b9f05fa2.jpg
 
9fb5605a65bd04681bcfdb331d9dac47.jpg

 

Цього тижня буде багато про дитячі книжки, а поки мені дуже цікаво, які у вас в родині є особливі шляхи «окнигарення»?  Пишіть в коментарях, як час та бажання будуть, а я потім комусь за допомогою руки долі подарую гарну дитячу книжку. 

 

З любов’ю, Олена Маслова любовь

Lina2018
Пнд, 25/03/2024 - 01:12

Таким теплом від Ваших слів та фото повіяло. Діти - велика радість. Син любив книжки, просив читати постійно, навіть ще коли не вмів розмовляти. Просто приносив книжку і показував, що хоче. Читала багато. Купувала в книгарні книжки маленького розміру, щоб дитині було зручно самій тримати і гортати сторінки, а картонні навіть кусав, коли зубки різались. Серед найулюбленіших була серія книжок з рухомими малюнками видавництва "Ранок" "Маленький червоний автомобіль". Книжки зазвичай рвалися, і ми їх лікували скотчем. А коли підріс, прийшов час великих ілюстрованих видань. У видавництві "АБАБАГАЛАМАГА" купила усі книжки із малюнками Владислава Ерко. Ще подобалися твори Сергія та Марини Дяченків, "Династія Жужиків" Світлани Ходос. Початкова школа - це захоплення Гаррі Поттером. А от Жюль Верн, Вальтер Скотт, Майн Рід та ін., які подобались мені, не пішли. Сподобалися тільки "Острів скарбів" та "Робінзон Крузо". Напевно, кожне покоління дітей потребує власний шар дитячої літератури. Смаки доньки відрізнялися. Дуже любила казки Андерсена, "Жирафчик та пандочка" Дяченків, серію "Мама Му і Ворон", "Дванадцять казок про Марійку і Тюпу" Ірини Старицької. Останню перечитували десятки разів. Донька любила театралізоване читання, тож я влаштовувала своєрідні вистави. Потім настав час фентезі, який плавно перетік у "Віднесених вітром" і "Гордість і упередження". Що маємо зараз? Донька багато читає, віддає перевагу паперовим книжкам. Син більше цікавиться бізнесовою літературою. Зібрану дитячу бібліотеку зберігаю для онуків.
LeTim
Пнд, 25/03/2024 - 03:45

Який чудовий "Family look" у смугастих светрах :-) Процес знайомства з буквами, а потім і книжками у випадку з синами (справа була, звісно, дуже давно) відбувався настільки непомітно для мене і природньо, що я тільки потім дізнавалася, що в інших сім'ях буває, виявляється, не так. Треба віддати належне моєму чоловікові, який з пелюшок обожнював усілякі ігри з дітьми, і перші кубики з літерами стали початком. Далі пішли в хід саморобленi паперові розваги, де тато малював для малюків придумані ним лабіринти ігрових пригод, де крiм намальованих героïв писав слова, і відірвати дітей від дiйства було важко. Паралельно щодня читалися дитячі книжки, які пізніше діти цитували напам'ять (самі "читали" вголос, ще не знаючи літер, але запам'ятавши, що було на кожній сторінці). До п'яти років старший уже почав сам читати, молодший і того раніше, з чотирьох років. Ми скуповували купи дитячої літератури на харківськiй балцi (книжковому ринку) - вiд казок до енцiклопедiй. У мене не було ніколи проблеми зацікавити дітей читанням, бо процес ми, як батьки, вже запустили). З часів школи кожен читав багато і з задоволенням. Отже, пiдтверджую, що насильство в питанні "окнигарення" виключене, а от зацікавити дитину досить нескладно, простiше це робити змалку. Для того дорослим потрiбно зануритися повністю в ігровий процес (для початку), а потім просто бути у сфері інтересів дитини, багато спілкуватися, розповідати і знаходити теми, які їй захочеться самій дізнатися детальніше з книжок. Згадала зараз, як ми з молодшим йшли на прогулянку ввечерi, темнiшало, з'являлись зiрки на небi i вiн намагався робити на папiрцi вiдмiтки зоряного неба, так звану мапу, зроблену самостiйно. Можливо, збоку це виглядало смiшно, але ми з чоловiком тримались, бо для малюка це було серйозне дослiдження. Потiм одразу пiшли книжки про космос, далекi планети... I не можна просто "кинути" дітей на когось або щось ( гаджети), пояснюючи це відсутністю часу, можливостей тощо, а потім дивуватися - чому дитині нічого не цікаво, чому вона не так розвинута, як бажалося би. А що може бути кращим за книжку в дитинстві, за великим рахунком? Я не знаю). Єдине, що мене турбує сьогоднi - неможливість самій у реалі спостерігати, як привчається до книжок онука. Знаю тільки, що любов до книжок є, вона підтримується всіма засобами. Тільки мов у спілкуванні три, це складніше, але й набагато цікавіше.
primula
Пнд, 25/03/2024 - 08:39

В нас із сином домовленість, що кількість прочитаного корелює дозволом на додатковий час за комп'ютером. Трохи переймалася, чи не відіб'є такий підхід бажання читати, але з самим навиком були певні труднощі, тож вирішила, що любити книги синові можливо й не обов'язково, а от вміти читати таки необхідно. В якийсь момент замість бурчання "може я замість 5-ти сторінок прочитаю три, я такиииий втомлений" з'явився торг "а що мені буде за додаткові 30 сторінок?". А вже коли синок за 3-4 дні прочитав "Зграю загрози" Флетчера стало ясно, що потрібної цілі досягнуто. Зараз відкрили для себе несподівано непоганий асортимент дитячої бібліотеки, бо мої фінанси не встигають за темпами Михайликового читання))) Дочку вчитиму читати через декілька місяці, коли відпрацює в логопеда вимову всіх літер, тоді буде нагода повторити цей шлях знову)
galina_К
Пнд, 25/03/2024 - 19:00

Намагалась згадати як саме вчилась читати моя донька - не пам'ятаю. Спитала у неї - теж не пам'ятає. Якось зовсім вилетіло. Здаєьтся, книги були завжди. Маленькі тверденькі книжечки з віршиками (ох, одну якось разів 20 за день читала, бо пообіцяла і треба було виконувати обіцянку), видання А-ба-ба-гала-мага з неперевершеними ілюстраціями (я теж віддана фанатка Владислава Ерко), потім подарункові красивезні видання про фей та принцес, Вінкс в журналах та ляльках... До речі, свій перший "журнал" донька зробила вже в 5, а в 7 років перечитала всього Гарі Поттера, оте видання на страшному поганому папері (тема Гарі Поттера і досі з нею) і... наділа окуляри (нажаль, і це теж з нами). І тут постала ділема - читати чи берегти очі? Але читання вже було не спинити, тож все що я могла - то якось контролювати освітлення та намагатись робити перерви. Здається, все це було зовсім вчора, а донька зараз вчиться в магістратурі і вже на свою власну запрлатню замовляє книжки в крамниці. Коли я дивлюсь в її віш-ліст книжок, то і дивуюсь і пишаюсь. Бо там є багато речей, про які я навіть не чула ніколи і багато того, що мені теж хотілося б почитати. Тож, сподіваюсь, багато років тому я все ж таки щось зробила правильно, хоч і не пам'ятаю як саме :) Аби ж тільки не ті окуляри...
Anastasiya
Пнд, 25/03/2024 - 21:21

Як чудово, коли бабусі цікавляться онуками, і їх окнигаренням! Пишаюся Вами! Мої діти (майже три рочки і рік) книги люблять. Поки ілюстровані, коротенькі казки, старший вивчив абетку та зараз потроху вчиться читати прості слова сам. Читаю їм з народження багато, різне. Але помітила, що найбільш їх цікавить (особливо старшого), «а що там мама читає?» ,- бо читаю я багато, ввечері, або у вільний час, з електронної книги, і син цікавиться «що там нового читаєш?»(с), та «і мені розкажи дорослу казку»(с) і це, мені здається, найбільш мотивує малечу. Ну і казки їм за віком і по інтересах. Бо чоловіка мого відвадили від книжок дідусь та бабця, коли змушували у 10 років Війну та мир читати, і переказувати((((
Mikurianka
Втр, 26/03/2024 - 09:24

Наша традиція окнигарення зовсім свіжа. Мамина мама цінувала книжки лише як джерело знань, казки і мультики вважала чимось зайвим, тож дитячої яскравої літератури в їх будинку було мало. Але кілька випадкових, може подарованих кимось, дитячих книжок мою маму причарували до святу читання. Для нас вона обрала тактику "книжки повинні буть, вони повинні бути гарними" і шукала гарні дитячі видання. І я і сестра завзяті читачі з раннього дитинства. В сімї чоловіка, як і в маминої мами книжки були не для розваг, тож для задоволення і він і його брат почали читати чи не в студентському віці. Але коли вже почали)))) Ми з сестрою продовжили мамину традицію, поки спрацьовує, подивимось що буде далі
nadiya-ye
Втр, 26/03/2024 - 17:40

Хочу поділитися цікавими спостереженнями. Мої племінники жили доволі близько, ми бачились щодня. Коли до нас приходив старший племінник ще маленьким я читала йому дитячи книжки, він із задоволенням слухав. До речі, в підлітковому віці він сам написав книжку і проілюстрував власними малюнками, це було накшталт фентезі, вона залишилась в рукописному одному варіанті. Звісно, його бажання читати - це не моя заслуга. З молодшим братом у них різниця 7 років. Коли малий підріс і почав приходити до нас, то я теж вирішила йому читати. І я була вкрай здивована, дитина відмовлялась слухать. Я спробовала ще раз і ще раз, і ще. Безрезультатно. Зараз читати він не любить, захоплюється спортом. І от як пояснити, два рідни брати і таке різне відношення до читання.