Він народився в Парижі, але зміцнів та став шалено відомим й всюди вживаним у США. Мав приборкати світ мистецтва ще в 1910, та війна відтермінувала знайомство митців з ним аж до закінчення першої світової.
А ще набагато сильніше за інші стилі ар-деко, про який ми зараз і поговоримо, залежав від відвічного суперника мистецтва – промислового прогресу. Навіть не так, він був би абсолютно неможливим без приголомшливого розвитку промисловості на початку 20 сторіччя. А ще ар-деко один з небагатьох ювелірних стилів, що тісно пов’язаний з музикою, а саме з епохою джазу. Кажемо бурхливі 20-і, а розуміємо джаз та ар-деко.
Що було характерне для післявоєнного часу? Безмежна жага до життя, пошук радощів, намагання отримувати насолоду тут і зараз, бо ніхто не знає, скільки нам відведено на цій землі. А ще сприйняття себе, переосмислення ролей у суспільстві та різке підвищення цінності людської свободи. Джаз став саме тим музичним фоном, на тлі якого нові ідеали заграли яскравими барвами. Просто неможливо було нудьгувати, коли всі навкруги веселяться під ритми джазу.
Прикладне мистецтво не залишалось осторонь змін у суспільстві та нових запитів людства. Його підхопило бурхливою течією змін і перші пагони ар-деко, що вперше намагалися потіснити модерн у 1925 році, стрімко почали давати плоди вже 1930-ті.
Отже, Перша світова разом з горем від втрат подарувала суспільству надію на відродження. І це сталося — промисловий прогрес змусив цивілізацію піднятися на кілька сходинок угору за лічені роки. Наукові винаходи й поступова автоматизація виробництва призвели до бурхливого розвитку економіки, росту статків громадян, а жага радощів спонукала людей витрачати ці кошти яскраво та з вишуканістю. І обов’язково на щось цікаве, донині не відоме. Після надмірності модерну, чистий свіжий подих ар-деко виявився саме тим, чого потребували шукачі нових вражень — його абстрактні, геометричні лінії відзначили нову, сміливу чутливість і значною мірою спиралися на динамічний настрій нещодавно механізованого світу. Всі дизайнери тепер дотримувалися одного ідеалу: повністю відірватися від минулого, черпати натхнення в повсякденному житті та позбавити декоративне мистецтво марних прикрас.
Як я і казала на початку, цей естетичний рух почався у Франції до 1910 року. Він був натхненний геометричними візерунками авангардного мистецтва та класичними рисами стародавніх цивілізацій Європи, Африки та Азії, що були відкриті археологами.
І лише у 1925 році ар-деко офіційно набуває впливу, коли цей стиль був відзначений на Міжнародній виставці декоративного мистецтва та сучасної промисловості в Парижі. Сам термін походить від назви виставки і є скороченням від Exposition Internationale des Arts Décoratifs et Industriels Modernes. Очікувано цей захід відвідала велика кількість людей — шістнадцять мільйонів людей побачили 15 000 експонатів із 20 країн. Чотириста відібраних спеціальною комісією експонатів потрапили до музеїв США. Крім того, до Нового Світу емігрували чимало митців з Європи. Саме вони допомогли розповсюдити цей естетичний рух, що набув яскравих рис під впливом американської архітектури та соціальних змін у суспільстві.
Ще до 1920 року жінки в Америці отримали право голосу. Вони освоювали нові професії та вступали до вищих навчальних закладів. Це був час швидкості, епохи машин і прогресу в подорожах, архітектурі та моді. На межі століть структуровані ліфи та сукні з корсетами, пишними спідницями та глибоким декольте поступилися місцем вільним, подовженим силуетам і воланам, бахромі, розкльошеним, рифленим і плісированим спідницям. До нових рис в одязі пасували зовсім інші ювелірні силуети. Масивні кольє поступилися місцем блискучим кольє-нашийникам та довгим, огорнутим навколо шиї у кілька обертів сотуарам. Вони були надзвичайно довгими і часто мали китицю або кулон. Довгі нитки перлів і бісеру носили в будь-якому напрямку навколо шиї, спереду або ззаду, залежно від стилю сукні. Саме в цей час людство навчилося вирощувати перлинки, контролюючи цей процес від початку і до кінця. Культивовані перли вироблялися у великій кількості й стали культовою дорогоцінністю 1920-х років.
Мода на куріння привернула увагу до жіночих рук, тож каблучки очікувано виросли в габаритах, давши початок окремому напрямку в ювелірному мистецтві — коктейльним каблучкам. Зробити цей тренд яскравим та різноманітним вдалося завдяки технічним досягненням в огранюванні каменів — ці успіхи дозволили отримувати на виході діаманти більшого розміру. Крім того, з’являлось все більше геометричних форм, в які поміщали самоцвіти — трапеція, трикутник, півмісяць.
Неймовірно актуальними стають браслети, які відтепер носять по двоє-троє на руці.
Значні зміни трапилися і в дизайні зачісок. Коси нещадно обрізалися, а волосся завивалося за допомогою нового винаходу – плойки. Така довжина більше не дозволяла з’являтися на світських заходах в обов’язковому аксесуарі – тіарі. Тому на зміну тіарам прийшли дорогоцінні пов’язки бандо.
Ще один спосіб привернути увагу до короткої зачіски – вибір довгих сережок. Найчастіше вони оздоблювались бахромою з ланцюжків, іноді з інкрустацією діамантами — так уже популярний тренд в одязі отримав продовження в ювелірних мініатюрах.
До речі, те різноманіття нарядів, яким відзначилися бурхливі 20-і, стало можливим завдяки винайденню синтетичних тканин. Дозволити їх собі могли дівчата навіть з невеликими статками. От тільки сукенки потребували дбайливого ставлення і іноді псувалися від гострих кутів прикрас. Тож варто відзначити ювелірну технологію, що бере початок саме в епоху джазу — прихована закріпка. При такому кріпленні камені поміщали в канавку, без фіксації крапанами. Окрім очевидного практичного зиску модниці отримували приголомшливий візуальний ефект – камінчики ніби парили у повітрі і ніщо не заважало насолоджуватися їхньою красою.
Ще один тренд, притаманний ар-деко, каблучки Toi et Moi — що перекладається як «ти і я». Це незамкнена шинка, оздоблена діамантами та двома великими камінчикам або перлами. Це дизайн був популярним серед наречених, але швидко потрапив у тренди. Оригінальну будову іноді імітували або скріплювали разом пару каблучок. Так прикраса набувала надійності, не втрачаючи привабливість.
Що до вживаних матеріалів, то в період ар-деко вперше були представлені цікаві та незвичайні поєднання дорогоцінного каміння з природними матеріалами, такими як онікс, гірський кришталь, нефрит, слонова кістка та срібло, зі штучними матеріалами, такими як скло та пластик.
Так епоха ар-деко покликала людство у п’янкий вихор гедоністичного життя. Цей період багатьом запам’ятався екзотичними коктейлями, танцями, джазовими виступами в задимлених клубах і життям у стилі Великого Гетсбі. Настільки жаданим та яскравим, що ці спогади полонять людство й донині.
