Що таке мрія? Здавалося б, нічого складного - це те, чого людина дуже-дуже сильно хоче. Однак чи все так просто? Якщо придивитися уважніше, стає зрозуміло, що звичайним бажанням мрія не обмежується.

Бажання - поняття широке. Якщо ви, припустімо, забули поснідати, то до обіду у вас безумовно буде сильне бажання щось з'їсти. Але таке бажання - абсолютно точно не мрія. З технічної точки зору можна заперечити, що мрія - це бажання, виконання якого відокремлене від нас часом і зусиллями. Грубо кажучи, просто прийти додому і пообідати - це не мрія. А ось спробувати щось особливе, незвичайне цілком може такою бути...

До речі, якщо вже ми розвиваємо їстівну метафору, доречно згадати одне оповідання японського письменника Акутагави Рюноске. Якраз про мрію та її здійснення. Мова йде ось про що. Живе собі в середньовічній Японії епохи Хейан один дрібний чиновник. Людина він маленька, непоказна, багатства не має, повагою не користується, ходить у линялих лахміттях. Якщо він чимось і виділяється, так це своєю видатною нецікавістю. І ось у цього чиновника є мрія всього життя. І вона цілком відповідає його вигляду і характеру. Це мрія з'їсти багато-багато солодкої бататової каші. 

Портрет Акутагави Рюноске

Так наш герой живе багато років, служить, терпить бідність і глузування, втішає себе думками про бататову кашу. Але ось в один прекрасний момент про його мрію випадково дізнається високопоставлений самурай. І він вирішує - як насмішку, зрозуміло - запросити нашого героя на бенкет і досхочу нагодувати тією самою кашею. Мабуть, щоб наочно продемонструвати всім іншим, які безглузді мрії бувають у інших людей... Однак наш герой підступу не бачить і з радістю вирушає на бенкет. Однак уже в дорозі він починає замислюватися. І що ближче момент частування, то сильніше він починає сумніватися в правильності свого рішення. Проте чесно приїжджає, сідає за стіл, і перед ним ставлять величезний казанок, наповнений "рясною, немов море" бататовою кашею...

І що ж робить наш герой, опинившись зовсім поруч із мрією всього свого життя? Він дякує господареві за частування і... відмовляється від нього! Господар неабияк дивується, а от наш герой, дрібна, нецікава людина, раптово відчуває себе вільним. "Від свідомості, що більше ніколи в житті він не візьме до рота цю бататову кашу, на нього зійшло заспокоєння, і він відчув, як висихає на ньому піт і висохла навіть крапля на кінчику носа"... 

Про що ця історія? Складно сказати, та й неможливо: тим і цінні по-справжньому хороші історії, що в них можна знайти безліч смислів. Однак розповідь Рюноске, безумовно, змушує замислитися про суть мрії. Можливо, мрія - всього лише хвороблива прихильність, яка затуляє собою інший світ і не дає змоги його як слід розглянути? Між іншим, таке тлумачення історії Рюноске було б цілком у буддійському дусі. Головний герой відмовився від мрії - і його душа звільнилася. З іншого боку - зумів би він звільнитися, якби мрії в нього не було зовсім?

А може, навпаки? Можливо, думки про бататову кашу дозволяли йому легше переносити своє сумне життя? Якою б маленькою і незначною не була мрія, вона допомагає зазирнути за межі звичного буття, змушує тягнутися вгору, змушує шукати чогось іншого. Хто ж винен, що в маленького чиновника за межами буття був усього лише казанок із кашею? У такому разі відмова від мрії - чимала жертва з його боку і справжній духовний подвиг.

І ще одне запитання ставить ця розповідь. А чи так важливо і потрібно, щоб мрії обов'язково здійснювалися? Якщо подумати, величезна (а можливо, й основна) цінність мрії - в тому, що вона змушує йти за собою, намагатися, рухатися. А щойно вона здійснюється, людині виявляється нікуди й нема чого йти... Тут або терміново вигадувати нову мрію, або свідомо не виконувати ту, що вже є.

Ось так наїсися ти, припустімо, бататової каші, а більше мріяти й нема про що... І прагнути нема до чого. І життя стає безглуздим і прісним. 

На фото: медальон "Твоїм птахам"

Якщо все сказане зібрати до купи і спробувати зібрати з нього визначення мрії, вийде приблизно таке. Мрія - це не просто бажання чогось. По-перше, це бажання, виконання якого вимагає зусиль і часу, часто удачі, часто - певних навичок і вмінь. Тобто у магазині мрію не купиш. По-друге, сам процес досягнення мрії не менш осмислений, ніж результат. Процес змушує рухатися, щось робити, не сидіти на місці, намагатися зазирнути за ті самі межі звичного буття. Одним своїм існуванням мрія говорить нам - є щось більше, щось цікавіше за те, що тобі відомо. І до цього чогось варто прагнути. Ну і по-третє... можна сказати, що мрія - це не предмет, не об'єкт, не щось, що можна помацати. Це процес. Рух, дія, витягування душі в струну. Коли мрія збувається, то душа-струна або закріплюється у своєму пружному і дзвінкому положенні, або, на жаль, розслабляється і розм'якає. Буває й таке. Звідси мораль: дуже добре, щоб мрія була такою, яка радує і після здійснення.

Ні-ні, я в жодному разі не хочу поділити мрії на "погані" і "хороші". Усілякі хороші, якщо тримають душу в тонусі. Тим паче, як уже було сказано, мрія - це процес. А процес тим і гарний, що ним можна насолоджуватися незалежно від результату.

А як сприймаєте мрії ви?

Женя Орінго