Який же дивовижний та казковий цей підвіс. Чорні перлинки, а точніше темно-сині, переливчасто виблискують зі срібних стулок, а пам'ять вже блукає своїми лабіринтами...





Чи доводилося вам влітку мчати на велосипеді уздовж безкрайнього пшеничного поля, що ще набирається сил, а своїм кольором нагадує море, подує вітер і здіймуться справжні хвилі?..Зупиняєшся, розкидаєш назустріч руки, ступаєш поволі у бентежне море, яке ніжно лоскоче шкіру і вдихаєш аромат... але ж пшениця не може мати такого запаху... і от помічаєш, крізь зелень пробивається до світла барвисті ніжні квіточки запашного горошку, що радо вітають тебе. Нахиляєшся і дивуєшся як така строката краса прикрасила собою могутнє зелене поле...








Можливо, колись вам доводилося допомагати лущити квасолю та боби? Пам'ятаю як моя прабабуся, в котрої й окрім мене було багато справ, набирала восени мені відерце такого врожаю, усаджувала поряд з собою та починалася робота з видобування справжніх намистин, їх калібровання за сортами та наповнення різноманітних баночок та мішечків... Час спливав за її розповідями або піснями, а стіл наче накривався фактурною скатертиною. Як приємно було пересипати їх рука з руки, роздивлятися на сонечку ідеальні квасолинки, збирати в намисто або картини, від яких на прабабусиному обличчі з'являлася посмішка...




Довго вагалася щодо кольору перлин, але все вирішили за мене любі чарівники. Отже, побачивши створений варіант в наявності, вже не змогла пройти повз.
Дякую за теплі відчуття від підвісу, за світло та доброту, що ви невпинно даруєте нам!