Всім привіт. Давно мене тут не було, та зараз просто не можу пройти повз, як і неможливо людині з серцем  пройти повз те, що коїться в нашій країні.

Цей ескіз не є чимось супер-оригінальним, бо щось схоже ми бачили і в релігійних буклетах, і як символ волонтерства, тощо. Та от в сріблі я нічого схожого не бачила. Прикраса створена з однієї тонкої смужки срібла, яка є контуром двох рук та заповнює область нігтів. Ширина підвіски 27 мм, висота 24. Ідея цієї прикраси з'явилася ще в перший місяць війни, вдома на Херсонщині. В місці, що з першого дня в окупації й до сьогодення. 
Першою мені в голову прийшла саме назва "Вдячність". З’явилася вона завдяки чудовим, прекрасним людям, які зустрічалися на моєму шляху до війни і особливо під час. Це вдячність кожному, хто не втратив людяності, хто допомагає слабким і знедоленим, хто не заробляє на чужому горі,  пускає людей до свого сховища, ділиться їжею з нужденними ( та хоча б продає її за адекватною ціною, а не розносить супермаркет, щоб перепродати утричі дорожче). Вдячність хлопцям, що 24 лютого на світанку тікали з казарм під авіаударами, лишивши усю свою амуніцію. Вижили, щоб надалі щодня захищати нас, переживаючи те пекло знов і знов. Вдячність рятівникам, які витягають людей з під завалів зруйнованих домів. Вдячність лікарям, які рятують, та незалежно від декларацій консультують та допомагають знайти ліки, приймають роди у підвалах, а також тим, хто ховає тих, кого ми більше не обіймемо. Вдячність волонтерам, що вдягають наших воїнів, відправляють їжу, одяг та ліки постраждалим, дають прихисток тим, в кого більше немає дому. Іноземцям, які з синьо-жовтими прапорами виходять  на майдани своїх міст, закликаючи зупинити це криваве безглуздя. Та тим, хто не в змозі своїм мовчанням підтримувати цю страшенну війну, потрапив за ґрати, або полишив свою домівку, виїхавши за кордон під клеймом ворога. 
Вдячність Орінго, що робите світ краще, і в ці жахливі часи проводите конкурс, який надихає мріяти, вірити і сподіватися на краще. Дякую!