Чи можете ви уявити собі сучасне життя без годинника? Потяги, що приїздять казна-коли, пропущені зустрічі, постійні запізнення та зірвані дедлайни - для прокрастинатора, звісно, рай, але з таким раєм й до апокаліпсису недалеко 

Необхідність вимірювати час люди усвідомили відразу ж, щойно вийшли зі стану первісності - вже стародавніх шумерів і ассірійців не влаштовувало сонце, і їм знадобилися пристрої для вимірювання відрізків часу, менших за день. 

Першим годинником був, як ви, напевно, знаєте, сонячний: зручний та інтуїтивно зрозумілий механізм, який доволі непогано обслуговував потреби Стародавнього світу без нормованого робочого дня, розкладів потягів і кухонних таймерів. В умовах, коли хвилинами і секундами можна було знехтувати, сонячний годинник чудово справлявся зі своїм завданням.

Однак незабаром виявилося, що в такого годинника чимало недоліків: уночі та в похмуру погоду він не працює, у різних регіонах показує різний час (бо сонце на різній висоті), про точність взагалі краще промовчати. Тоді на заміну сонячному винайшли водяний годинник, механізм дії якого ґрунтувався на краплях рідини воді, ртуті, чи ще чогось. Клепсидра працювала цілодобово, від місця не залежала, до того ж деякі з цих конструкцій виявилися настільки точними, що з успіхом використовувалися до XIX століття.

На фото: сережки "Дар часу"

Але час іде і вимагає вимірювати себе дедалі точніше; усім гарний водяний годинник, ось тільки хвилини і секунди ним не виміряєш... та й неточний він все одно. Довелося людству думати далі і думало воно, імовірно, до XIII століття, в Європі, принаймні; чому імовірно? Тому, що, як би дивно не звучало, історія винаходу механічного годинника практично не документована - просто в один прекрасний момент у джерелах XIII століття з'являється безліч згадок про механічний годинник, переважно в монастирях, на церквах і ратушах. Цей годинник відрізнявся від попередників тим, що вмів дзвонити, а отже, тепер усе місто мало змогу без зусиль дізнатися, коли працювати, коли відпочивати, а коли молитися. 

В епоху пізнього Середньовіччя і раннього Нового часу годинникове мистецтво переживало справжній розквіт. Час не змінюється, але змінюється погляд на нього; дедалі швидше рухається життя, дедалі більшає в людей справ, дедалі менші проміжки часу стають для них важливими. Це раніше знати годину було достатньо, тепер потрібно знати чверть години і навіть хвилину - отож, годинники отримують хвилинну стрілку, стають різноманітнішими, цікавішими. У Лондоні граф Лестер дарує королеві Єлизаветі I браслет із крихітним вбудованим годинниковим механізмом - королева стає першою в історії власницею наручних годинників, а заодно заявляє про нову моду - вимірювання часу має бути красивим 

На фото: слайд "Тільки мить"

Вимірювання часу стає мистецтвом, розмаїття годинників змагається в складності механізму і оздобленні корпусу. Але якщо вже проводити конкурс "найгарніший годинник", то головними претендентами на перемогу стануть Празькі куранти. Це величезний астрономічний годинник, встановлений на стіні Старої ратуші, він показує не тільки час, а й число, місяць, положення Місяця і Сонця в зодіаку, рух і фазу Місяця... І, звісно ж, як і належить старовинному годиннику, він б'є, причому не абияк, а вишукано і музично: щогодини куранти програють мелодію, за циферблатами відчиняються невидимі дверцята, з яких виходять механічні фігурки. По боках від основного циферблата - алегорії людських вад, за якими гониться скелет із косою, нагорі ж крокують дванадцять апостолів. 

Складні механізми рухають фігурки, програють мелодію, підтримують у постійному русі стрілки годинника, календар, сузір'я і Місяць - і так уже понад 600 років  Так, Празькі куранти, створені 1410 року, на початку "золотого століття годинників" у Європі, досі працюють і досі абсолютно точні. 

Празькі куранти дивовижні, проте вони не унікальні - принаймні, були. Раніше ще одне чеське місто під назвою Оломоуц, яке самі жителі називають "маленькою Прагою", теж мало свої куранти, молодші за празькі всього на 12 років -  встановлені на ратуші, вони теж хизувалися, крім звичайного циферблата, календар, другим циферблатом із сузір'ями зодіаку, Сонцем і Місяцем... Якщо вірити старим фотографіям, куранти були красивезними й нітрохи не поступалися празьким, але, на жаль, 1945 року, коли німецькі війська відступали з міста, гітлерівські солдати, мабуть, бажаючи помсти, почали стріляти в годинник і незворотно його пошкодили. Однак радянські окупанти, які змінили гітлерівців, вирішили, що історичну пам'ятку потрібно відновити (вам вже лячно? правильно...) і обов'язково в ідейно правильному радянському дусі 

У підсумку вийшло щось дуже дивне: фігури королів і єпископів були замінені зображеннями трудящих пролетарів, а середньовічні куранти набули духу радянського метро; на тлі старовинної ратуші це виглядає досить дико. При цьому куранти можуть слугувати прекрасним живим нагадуванням про те, що ідеологія здатна зіпсувати і позбавити душі все, що завгодно.

Ольга Орінго