Уявлення про світ відображаються через культурно важливі речі яскраво і образно. І якщо ми поговоримо про давніх ювелірів, то дізнаємося, що вони були трошки літописцями, трошки міфотворцями і трошки письменниками. Що залишили у спадок скіфи?
Насправді прикраса, яку ми обивательски кличемо скіфською пектораллю має назву Пектораль з Товстої могили. І її характеристики звучать цілком сучасно, незважаючи на четверте століття до нашої ери: лиття з воскової моделі, золото 958 проби («чистого сонячного кольору», за визначенням Бориса Миколайовича Мозолевського), 1150 грамів, філігрань, карбування, гравіювання, кольорові емалі. Не вистачає тільки імені ювеліра, але воно, на жаль, вже ніколи не стане нам відомим. Більше того, у цієї прикраси є свій день, і саме в нього, 21 червня, у день віднайдення, ми святкуємо День українського ювеліра. Знаково ще й тому, що Академія наук України свого часу доклала немало сил для того, щоб пектораль не вивезли в Москву, а залишили в Києві. Наразі Кабмін заборонив вивозити прикрасу за кордон. Гастролювати може лише копія.
Розглядати пектораль можна безкінечно. Я провела біля її гальванокопії мало не годину, постійно повертаючись і спрямовуючи увагу на інший куточок. 160 деталей, з яких 48 — це фігурки людей і тварин… Але що цікаво: саме через таку велику кількість деталей і сцен важко вхопити її задум повністю. А вона, між іншим, відображає скіфське уявлення про Всесвіт. Буквально увесь світ під сонячним сяйвом носив на собі той, хто одягав цей нагрудник…
Пектораль з Товстої могили, загальний вигляд, фото Дмитра Клочка
На нижньому ярусі зображено оленів та коней. База, основа, грунт, фундамент кочівницького життя. Гомер, вірогідно, має на увазі саме скіфів, коли говорить про «тих, хто доїть кобилиць» в Іліаді. А за Геродотом, скіфи походять від Геракла і богині-змії з Гілеї: він шукав своїх коней, що знайшли притулок у Змієдіви, але та не погодилася віддавати їх, поки не отримає ніч любові. Ночей було багато — Геродот згадує трьох синів цієї пари. Наймолодший з них на ім’я Скіф одягнув пояс батька із золотою чашею на ньому, а інши брати цього зробити не подужали. Тож саме він залишився на землях Гілеї та породив ціле плем’я. Де ж та Гілея? В низовині Борисфена-Дніпра, і саме на цих землях зараз — Олешківські піски. Ще на гривні, як мені подобається називати пектораль, три сцени боротьби коня з грифонами. Також тут зображені дикий кабан, леопард, лев, зайці і навіть коники-стрибунці, між іншим, парою. А чому гривня? Бо слово «пектораль» походить від латинського pectus, що означає «груди». А ювелірні нагрудники у нас кличуть гривнями. Ось така символічна краса.
Пектораль з Товстої могили, нижній ярус, фото Дмитра Клочка
На другому ярусі — квіти та рослини, пагони аканта. Саме вони сплітають, поєднують верхній і нижній яруси. Деякі пелюстки вкриті кольоровою емаллю. За біологічними реконструкціями, в Гілеї росли в’язи, дуби, вільхи, тополі. Квіти не згадують, але від Борисфена до Гіпаніса-Бугу в лісах цілком вірогідно була флора, подібна до сучасної лісової. Гілея була цілою екосистемою, та час перетворив її на степ. А серед квітів — птахи, які вільніші за диких тварин, тому зображені вище за них. До речі, квіткові мотиви є і в «технічній» частині прикраси, на кріпленнях: квіткова гірлянда і лотоси.
На верхньому ярусі дослідники вбачають зображення життя скіфів. Скіф вивищується над тваринами і рослинами, над усім світом, хай яким золотим він би не був. Він володар Усесвіту, бог на три чверті. Більший бог, ніж власний батько Геракл, виходить. Два чоловіки (дехто вважає їх царями, правителями) тягнуть хутро. Можливо, збираються воювати чи ділити територію, а може, готуються до жертвоприношення. За кожним з них — свійські тварини, тобто такі, що наближені до людей. Тут також є коні, але це, певно, ті, що служать господарською силою, вівці, корови з телятами. Є і слуги: один доїть овече молоко в горщик, другий — коров’яче, у амфору. Олена Підвисоцька з Музею історичних коштовностей в інтерв’ю ТСН розповіла, що реалістичність відтворення фігурок настільки точна, що можна навіть розрізнити характер і настрій золотих тваринок.
Пектораль з Товстої могили, верхній ярус, фото Дмитра Клочка
Це сам Борис Мозолевський вважав, що пектораль відображає світ очима скіфів: земні надра і те, що дає природа, астрально-космічна частина та поверхня землі, населена людьми та тваринами. Мене приваблює етнографічність прикраси. Стільки деталей, які й не побачиш неозброєним оком одразу… Крихітна амфора, ниточка вовни на пальці скіфа, і навіть горити — колчани для стріл — прикрашені зображенням міту про гераклову Змієжінку. Це вже побачила не я, це вже музейники з їхніми мікроскопами… А пояснив скіфолог Юрій Полідович.
Пектораль з Товстої могили, верхній ярус, фото Дмитра Клочка
На пекторалі розривається коло життя і смерті. Власне, про це свідчить і її форма. Кінь вже пав під пазурами грифонів, олень та кабан майже стали добиччю левів… Але заєць тікає від смерті, і пара коників, самець та самичка, сюрчать йому слідом свою шлюбну пісню…
Біжи, зайче, тікай щодуху, шукай свою зайчиху серед квітів і дерев… Живи, зайче. Пнися колом догори, поки стане твого віку. Може, колись і твій молодший син заселить Гілею сотнями прудких зайченят.
Анастасія Орінго