Діти – то велика радість, але інколи від тієї радості нервово сіпається ліве око…

Тож вирішила поділитись з орінго-сім'єю не милими фото наших веселих буднів, а тими моментами коли не все так весело, або навпаки «хоч стій хоч падай», або коли «без валер’янки не розберешся» - багатенько такого є, у нас то точно.

Ну почну з гарного настрою, всі ми любимо милих діток з ангельською посмішкою, але разів 10 за день маємо ось таке!!!

Ще часто бачу фото мирно сплячих діточок, а у нас мирно сплячі діточки все ліжечко перекопають-перевернуть, те і робиш, що вкривати ходиш по 5 разів!

О, а ще їда, то окрема тема – разок поїли і можна пралку загружати, бо як не пообливаються то щось на себе перекинуть, або на підлогу, або на все і всіх. Хоча я і не надто переймаюсь, сама як щось смакує, то можу до вух пообмащуватись, головне що добреньке!!!

Творчість! Тут теж весело, малюєм 10 хв, а відмиваємось пів години, але хіба можна судити митців?

З творчості плавно переходимо до гри. Тут стоять в кутку бо умудрились помити одна одній голови водою зі зволожувача. Мене це швидше насмішило чим розізлило, але я так строго прикрикнула «Ви що натворили, кумусі, ану в кут!» і давай розлиту воду витирати, а діти кудись пішли. Йду виполоскати тряпку, а вони ось так стоять в куточку і щось там собі перешіптуються, я мало не впала від сміху.

А ось так мої дівчатка граються, така «картина» у нас щотижня. Коли вже по кімнаті реально ні пройти ні проїхати, за справу берусь я, аби все гарно поскладати і посортувати трачу майже дві з половиною години. Порядкую все сама, бо ті гаврики так помагають, що я кладу, а вони ж відразу розкидають. Потім малі зайдуть в кімнату і в них шок – посудка на дитячій кухоньці, машинки разом, конструктори по коробках – ненадовго, за хвилин 40 знову ні пройти-ні проїхати!

Ну і про красиві наряди – ото вдягну їх у гарні платячка, виходим з дому мов принцеси, але вся ця краса плавно переходить у рибалку в фонтані – мокру, брудну, але страшенно веселу.

Ось так і живемо – і сміємось і плачемо, але якщо чесно, вважаю що у моїх дітей щасливе дитинство – трохи брудне, сопляве і вередливе, але веселе і цікаве.

Дай Боже всім Українським діточкам здоров’ячка і багато радості в житті.

Цьом-цьом від Вікусі і Анічки з Тернополя!