Как, наверное, многим участникам конкурса "Осень в объективе", мне тесно в рамках формата 1 фото - на прогулке, тем более осенью, да ещё в осеннем образе и с очень осенними украшениями. Поэтому хотя бы частью мнооогих наклацанных фото хочется поделиться. И да, об осени и украшениях Оринго можно говорить бесконечно, но когда такая яркая красота вокруг, то даже говорить хочется только стихами, поэтому - меньше прозы 


Я завжди гостро відчуваю диво осені
    і вечори з холодним подихом.
І змерзлі клени з коренями босими
    на мене дивляться із подивом.

І сині вікна неба неозорого
    мовчать у змові з таємницями.
В них золоті дірки, пробиті зорями,
    ллють прохолодні сни обіцяні.

Ходжу, живу - мов у дурмані золота,
    без жалю, задуму і поспіху.
І осінь, сонця променем розколота,
    щемить в мені до сліз і посміху.


Дякую за увагу!!!