На створення ляльки мене надихнули сережки "Связь"/"Зв'язок", лаконічна форма яких викликає дуже багато яскравих асоціацій. Плин часу з минулого в майбутнє: від того, що вже стало історією і памяттю, у день сьогоднішній, перед яким -  виклики завтрашнього дня...  А ще - зв'язок двох доль... невидима нитка, якою поєднані мати і дитина... І щось таємниче і незбагненне, проте вкрай важливе... десь як ДНК, яку сережки також нагадують формою.))



Над технікою виконання довго не думала: народна лялька - чи не єдина, яку я можу зробити. В ній - прадавня форма і зміст, сучасні матеріали і добрі побажання на майбутнє.  Крім того, мотанка і народжується тільки завдяки невидимим у готовій ляльці ниткам, їх химерному та надійному зв'язку, без уколів голок та шпильок. Ніякого болю - тільки чисте тепло душі і природних матеріалів. Образ мами і дитини - це знову ж таки, зв'язок, який часом навіть неможливо пояснити. Нерозривний, він триває, поки на світі є ці двоє.

1. За основу ляльки я взяла достатньо жорстку панаму. Скрутила її у валик, перев'язала ниткою.



2. Для обличчя і рук ляльки-матусі я обрала канву, тоновану власноруч кавою і корицею. Складений навпіл по діагоналі квадрат приклала до верху основи, зафіксувала на рівні шиї ниткою, два протилежні кутики загнула трошки всередину і зав'язала ниткою кожен. Нитки не обрізала, вони ще знадобляться. Так утворились голова і ручки. З допомогою вати сформувала груди і також перев'язала нижче ниткою.



3. Єдине, що таки довелось пошити - спідниця. Спочатку додала по низу мереживо, потім з'єднала  спідницю вертикальним швом, у верхній частині стягнула ниткою. Сорочка в моєї ляльки — це просто дві стрічки мережива, заправлені у спідницю). Пояс - зі шматочка цікавої декоративної стрічки "під шкіру".



4. З акрилових ниток сплела косу, про всяк випадок прикріпила її позаду тим же "волоссям" до нитки на шиї .



5. Маленький рулон світлішої тканини - це лялька-немовля. Спочатку примотала йому клаптик ситцю - шапочку, потім загорнула у теплу плетену ковдрочку, яка колись була зразком для узору моєї кофти)) І, звичайно, мереживна стрічка.



6. Ось вони і зустрілися: вклала немовля мамі до рук, довгі нитки на зап'ястках завела за спину і зав'язала. Материнські обійми хоч і лагідні, та міцні, тож дитя точно не випаде.



7. Завжди забуваю про фартух, який варто було б одягнути раніше, та, на щастя, прикріпити його нескладно. Косу вклала "віночком", бо якось не годиться дорослій жінці ходити з волоссям до колін.)) А от розкішна срібна прикраса - те що треба. У зв'язку із відсутністю "Зв'язку" в моїй шкатулці пані приміряла "Гармонію", і, на мою думку, вона їй дуже личить.


 
8. Що ж, залишилося тільки одягти хустку і можна йти на прогулянку!



Ледь не забула представити вам свою ляльку. Знайомтеся: пані Зоя, життєрадісна (інакше і бути не може, бо ж Зоя і є "життя") і любляча мама. А щодо немовляти - то я навіть зі статтю не визначилась ще, чесно кажучи.)) Просто маля.



Тихо в'ється, мов нитка, доля
Кольорами дитячих мрій...
Та найперша, блакитна льоля -
Наче хмарка моїх надій.
То пізніше - червоне й чорне,
Щоб кохання лише, не кров...
Щоб як чорна печаль огорне,
Сили дала тобі любов.
Ну а зараз - аби здоровий,
Поки вмієш — у снах лети...
Ніжний паросточок кленовий,
Не спіши, не спіши рости...