Знаєте, що спільного було у Торіна Дубощита з «Гобіта» та Джима Гокінса з «Острова скарбів»? Вони мали таємничі карти…

Перша карта майже стопроцентно народилася з бажання людини пізнати світ навколо себе, а пізнавши - передати ці знання іншим. Схематичні гори, ріки, ліси та населені пункти повинні були розширити горизонт, підказати, якими дорогами і куди можна дістатися.

Вважається, що картографія виникла раніше ніж писемність. В цілому це логічно: нашим пращурам було важливіше вміти орієнтуватися на місцевості. Перші примітивні карти малювали на каменях, корі дерев та шкурах тварин. А ще прообразом карт колись були зображення зоряного неба у печерах – вони допомагали орієнтуватися. Найбільше їх зберіглося у печері Ласко, де зображені Плеяди, а також у печері Ель-Кастільйо, де можна побачити сузір'я Північна Корона. Це приблизно 16 500 і 12 000 роки до н. е. От і кажіть тепер, що географія та картографія нудні й неромантичні…

Старовинні карти доходили до нас з Давнього Єгипту, Вавилона й Месопотамії. Саме невідомому майстру з Вавилону людство зобов’язано першою картою світу, накресленою на глиняній табличці наприкінці VIII - на початку VII століття до н. е. Посередині світу-кола тут, звісно, сам Вавилон, також можна побачити Ассирію, Урарту та кілька інших міст. Навколо Вавилону тече «гірка річка», тобто океан, в ній можна розгледіти сім островів – лишається тільки здогадуватися, що вони позначають… Втім, острови мають таємничі підписи: на заході «крилатий птах не гніздиться», біля іншого острову «мешкає рогатий бик і нападає на прибульця». Зі зворотного боку карти вибитий міф про створення світу.

Вавилонська карта світу. Фото: Британський музей

Перша звична для нас географічна карта була створена у Давній Греції. У VI столітті до н.е. філософ та вчений Анаксімандр Мілетський накреслив Землю у вигляді плаского кола, оточеного водою. В Греції ж створили теорію проекцій - систему побудови карт за допомогою математично розрахованих меридіанів і паралелей. А Клавдій Птолемей вигадав, як розбивати карту світу на окремі частини, зобразивши Європу, Азію та Ливію (сучасну Африку) і написав знаменитий «Географічний путівник» (Geographia).

Птолемеєва карта світу

Не відставали і у Давньому Римі, щоправда там карти частіше ставали у нагоді при завоюваннях. Найвідоміша з давньоримських карт - так звана Пейтингерова таблиця або Пейтингерова скрижаль IV ст. Це довжелезний, 675 см, сувій пергаменту, на якому зображено розгалужену систему римських доріг від Британських островів до гирла Гангу. Неосяжна імперія!

Фрагмент реконструкції Пейтінгерової скрижалі, зробленої Конрадом Міллером у 1887/88 р.

Була своя картографія й у Давньому Китаї, причому дуже характерна – на шовку і зі придворними змовами. Перша згадка про карту в китайських документах виглядає наступним чином: у III столітті до н. е.  наслідний принц Дань з династії Ян вирішив вбити імператора. Для цього він послав до двору вбивцю з картою, намальованою на шовковому сувої. Дорогоцінний по тим часам дар, от тільки у сувої був захований кинджал для вбивці… Спроба вбивства провалилася, а пам’ять про неї зберіглася.

Важливими археологічними знахідками є три шовкові карти, датовані II ст. до н. е. На них детально зображена територія Чанші: можна розгледіти річки, гори, дороги і міста з вказаною численністю жителів. Та й взагалі математична основа створення китайських карт вражала – вони були дуже точними.

Карта епохи Хань, на шовку

В Середні віки розвиток картографії трохи спинився. Створювали переважно метафоричні та релігійні карти; можливо по ним можна було дістатися Раю, але в плавання з картами, де в усіх невивчених містах «мешкали чудовиська», відправлятися не вартувало.

Проте з епохою великих морських експедицій наприкінці XV - на початку XVI століть картина світу стала значно більшою – і зрозумілішою. Людство почало підкорювати океани, орієнтуючись по картам і зіркам, креслити все більш точні зображення Землі… А потім в якийсь момент збагнуло, що можна малювати карти й вигаданих світів (можливо, надихаючись таємничими старовинними картами).

Навігаційна карта, XVI ст.

Є своя карта і у Орінго. Її історія розпочалася ще у 2018 році, коли одну зі стін магазинчику розмалював художник Сергій Ярошенко. Потроху обриси чарівної країни розвиднілися й розширилися: тепер тут можна було зазирнути у височенну вежу з новинами, попити чай з плюшками у Таємній кімнаті, проскочити повз справжнього дракона у скарбницю-літотеку, втратити лік часу у світлому храмі «Екслібрису» і злетіти у небо на повітряній кулі «Срібної Мрії».

Так, Орінго всередині в тисячу разів більше, ніж ззовні, тож без карти можна і заблукати. А ще вона так чудово надихає на нові казки…

Карта якої країни - реальної чи вигаданої - кличе вас у подорож до пригод?

Ольга Орінго